В Житомирі відомо про Замкову гору, але не відомо про замок на цій горі. Як європейське місто і регіональний центр, наше місто мало оборонну споруду – дерев’яну фортецю. Дерев’яний замок часто страждав від вогню. Ми не маємо пам’яток, хто і коли заснував Житомирський замок, вперше він фігурує в джерелах 1320 року. Далі на zhytomyr-future.
Будівля, озброєння та інфраструктура городища
Фортеця була побудована на Замковій горі – стратегічній височині, яка омивалася з двох боків річками. На першу половину XVI ст. замок мав чотири башти, дві вежі, штучний рів, наповнений водою, та перекидний міст через нього. Функцію тривожної сирени виконував дзвін “Ратний”, заввишки з людину. Важкою ситуацією лишалася з водопостачанням – у гранітній горі неможливо було викопати криницю, тому вода постачалася із річки Рудавка. В кінці І пол. XVI ст. коштом уряду замок посилили – тепер городище розкинулося на площу 2 га, мало п’ять веж та три брами. Замок лишався дерев’яним – він був з сосни, а підйомний міст – з дуба. В замку були комори з провізією, палац старости, церква Різдва Пречистої, під замком – розгалужені підземні ходи для вилазок та таємної евакуації. З часом в місті з’явився острог – додаткова укріплена споруда, аби помістити більше городян. Історик І. Крип’якевич, припускає, що Житомирський замок був найбільшим з усіх його сучасників на теренах України.
Історія та ефективність твердині
1320 року замок був завойований литовським князем Гедиміном. 1482 року кримсько-татарське військо взяло замок в облогу, пошкодили від час штурму, але заволодіти так і не змогло. Для відбудови та посилення храму міська адміністрація провела податкову реформу. 1508 року повстанці на чолі з князем Глинським обложили замок, пошкодили, але не змогли його здобути. Після цього також почалася відбудова і модернізація замку. На початку XVII ст. замок вдається взяти татарам, 1618 року замок грабують житомирські шляхтичі, а в кінці І пол. XVII ст. замок беруть та знищують війська сподвижників Хмельницького. Після цього дерев’яний замок не модернізовують та майже не відбудовують. 1802 року замок остаточно був знищений пожежею. Оскільки Житомирщина була далеко від кордонів Російської імперії, а населення нелояльне до царського уряду, фортецю вирішили не відбудовувати.
На місці твердині побудованы архів та багатоповерхові будинки зі сквером. Дерев’яний замок часто страждав від вогню навіть у мирний час, а розвиток артилерії зробив його модернізацію неможливою – потрібно було повністю перебудовувати фортифікації. З часів Хмельниччини замок майже не відновлювали, а вже у ХІХ ст. він повністю застарів. Наша твердиня не хапала зірок із неба, не була неприступною, але виконувала головну свою функцію – захищала городян та затримувала ворогів під його стінами. До очевидної вогневої переваги артилерії фортецю часто модернізовували та укріплювали, врахувавши проявлені слабкі сторони. З часом розвиток вогнепальної зброї не залишив жодних шансів замку та він відійшов у сутінки історії.