Субота, 20 Квітня, 2024

“Космічний” музей – як він показує процес космоосвоєння

У Житомирі, де народився Корольов, працює музей космонавтики. У цей музей входить меморіальний будинок-музей (відкритий 1970 року), де народився конструктор, та експозиція “Космос” (відкрита 1991 року). Далі на zhytomyr-future.

Біля будівлі експозиції “Космос” встановлені постаменти-ракети — Р-5 та Р-12 (генеральні конструктори — Корольов і Янгель відповідно). Музей має власну сувенірну крамничку, де продають різні товари із космічними зображеннями. Тут можна придбати чашки, брелки, дзвіночки, екорюкзаки та екосумки, магніти, навіть “космічну” їжу. Якщо горнятка, сумки і брелки просто мають тематичні зображення, то магніти мають зображення та описи космічних технологій чи небесних тіл.

Про що розповідають у музеї?

Багато уваги у музеї виділені для висвітлення історії життя самого конструктора. Ілюструють життєпис Сергія Павловича особисті речі, листи, фотографії…

У музеї можна побачити особливості роботи космонавтів і конструкторів. Працівники музею докладають зусиль для популяризації космонавтики серед дітей та молоді.

Для привернення уваги інвесторів, спонсорів та клієнтів, керівництво музею проводить різноманітні заходи. Наприклад, для залучення дитячої уваги та популяризації теми серед, можливо, майбутніх космонавтів адміністрація проводить музичний фестиваль дитячої творчості “Під сузір’ям Ліри” та міжнародний дитячий конкурс комп’ютерної графіки “Кольори Всесвіту”.

Під час тижня космонавтики музей проводить різні заходи та запрошує гостей — 2019 року в Житомир прибула космонавтка Гайдемарі Стефанишин-Пайпер. Вона відома тим, що здійснила 2 польоти у космос та 5 виходів у відкритий космос. Також вона — перша жінка, яка розгорнула український прапор у космосі.

4 жовтня у перший день всесвітнього тижня космонавтики музей проводить день відкритих дверей.

Кожний експонат — це не лише окрема історія, а й продукт пресованого людського інтелекту. Фонди поповнювалися не лише з казенних сховищ, а й з особистих — багато матеріялів передали у музей його мати Марія Баланіна, дружина Ніна і донька Наталя, а також його друзі та колеги. Багато експонатів були подаровані музею з нагоди ювілею з дня народження Корольова чи самого музею.

Одяг і взуття для космосу

Серед експонатів музею космонавтики є скафандр “Сокіл”, який належав Юрію Петровичу Артюхіну. Цей скафандр розроблявся на початку 70-тих років ХХ ст. Завдання цього скафандру — зберегти життя і здоров’я астронавту в разі розгерметизації капсули космічного корабля. Це багатошаровий комбінезон зі зйомними шоломом, черевиками і рукавицями. Скафандри виготовляються індивідуально кожному астронавту. Постачання кисню у скафандр відбувається або від вентиляційної системи або від бортової системи.

Серед фондів музею є права рукавиця аварійно-рятувального скафандру “Сокіл”. Ця рукавичка має мати чудовий захист від низького тиску та перепаду температур. Разом з цим вона має бути гнучкою, аби в ній можна було б маніпулювати пристроями. Цей експонат передав Іван Іванович Олейник, за його словами це фрагмент скафандру Глазкова Юрія Миколайовича.

Серед експонатів музею космонавтики можна побачити космічне взуття — польотні черевики Віталія Жолобова. Для космонавтів виготовляють “неземне” взуття — воно має бути легким, м’яким, легко зніматися і одягатися, добре вбирати вологу. Оскільки космонавти перебувають у стані невагомості, їх взуття менше зношується. Черевики виготовляють індивідуально кожному астронавту з натуральної шкіри. 

Перші полегшені космічні черевики з’явилися під час польоту 1964 року на космольоті “Восход”. На кораблі “Салют-4”, який запустили 1974 року, взуття у астронавтів було вдосконалене. Черевики космонавта Жолобова зразка 1974 року.

Вивчення космосу: вимірювання, фіксація

Житомирський журналіст Сергій Бовкун знайшов кінохроніку приїзду Гагаріна в Україну, оцифрував і передав її музею. Кінохроніка зафіксувала Гагаріна у селі Ксаверівка Київської області у квітні 1966 року.

Серед експонатів музею є ламповий вимірювальний підсилювач 1964 року. Історія цього приладу пов’язана із технічною співпрацею радянських і американських космонавтів “Союз-Аполон”. Аби космонавти могли розраховувати на допомогу своїх іноземних (іншополярних чи іншоматерикових) колег, потрібно було провести випробування стикування літальних апаратів та уніфікації зв’язку. Під час експерименту космонавти ходили одне до одного в гості, дарували сувеніри одне одному та провели спільну прес-конференцію.

Музей серед своїх фондів має фотоапарат “Салют”. Цей пристрій був важливий для космовивчення — його модифікації робили світлини у космосі. Вперше його використали на космольоті “Союз-16” 1974 року.

Космічний транспорт

У музеї можна побачити макет спускного апарату “Венера-7”, який 16 грудня 1970 року здійснив першу м’яку посадку на поверхню Венери. Завдяки цьому приладу ми знаємо атмосферний тиск і температуру на цій планеті. Макет посадкового апарату “Вега” також представлений у колекції музею. Цей космольот 1985 року взяв зразки планетарного грунту і зробив його аналіз, протягом 56 хвилин передавав зібрані дані.

Також тут перший штучний супутник Землі, який вивели на орбіту 1957 року.

Серед експонатів музею є “Луноход-2” — один із радянських планетоходів. 1973 року він висадився на Місяці, пройшов відстань у 37 км та передав кадри фото- і відеозйомки з поверхні супутника.

У масштабі 1:2 виконана копія міжпланетної станції “Луна-1”. Ця станція відома тим, що 1959 року стала першим штучним супутником Сонця. Також вона здійснювала виміри радіаційного поясу Землі, параметри сонячного вітру, магнітного поля Місяця.

Макет космічного корабля “Союз”, який розрахований для трьох членів екіпажу, виконано у пропорції 1:1. Це багатоцільовий орбітальний корабель для польотів до Місяця. Його розробку почали під керівництвом генерального конструктора Корольова 1962 року.

Також у музеї є зореліт “Еней” — прилад для інтерактивної екскурсії космосом, подібний до високотехнологічних симуляторів для навчання пілотів літаків та космольотів. Окрім цього музей має окуляри віртуальної реальності для прогулянок Венерою, Місяцем чи відкритим космосом.

Крихти космосу

Варто згадати осколок метеориту, який музей отримав 2013 року. Він знайдений 1838 року у Намібії, вчені припускають, що його вік — понад 4 мільярди років. Цей експонат подарувала музею Ірина Копоть — доцент Національного агроекологічного університету.

У музеї також є 9 млг місячного ґрунту. Радянська станція “Луна-16” 1970 року передала на Землю понад 300 грам матеріялу, який схожий за складом на земний ґрунт. До речі, частина місячного ґрунту була передана Ніні Корольовій як згадку про її покійного чоловіка та його вкладу у освоєння космосу — це єдиний випадок в історії, коли держава передала такі цінні зразки приватній особі. 1993 року вона продала його американському аукціонеру. В свою чергу він виставив його на аукціон 2018 року, де бажав отримати за ці зразки від 700 тис. до 1 млн. американських доларів.

Популяризація ідеї космоосвоєння і космодослідження — важливий крок для самоусвідомлення житомирян і українців, також допоможе утвердити суспільні наукові знання та зменшить можливість спекуляцій фактами.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.