Субота, 27 Квітня, 2024

Історія двох сусідніх вулиць Житомира

У центрі Житомира розташовано дві сусідні вулиці, про які відомо, напевно, кожному містянину. Проте більш детально про історію цих вулиць розповість zhytomyr-future.

Вулиця Михайлівська

Вона недарма вважається однією із центральних вулиць міста, адже розпочинається від майдану Сергія Корольова, Великої Бердичівської та біля Свято-Михайлівського кафедрального собору з’єднує майдан із вулицею Київська. Довжина Михайлівської – 370 метрів. 

Історія назв вулиці

Оскільки першочергово на території, на якій розташована вулиця, свої поселення заснували старообрядці-пилипони, вулиця носила назву на їхню честь, а саме Пилипонівська. 

Старообрядців-пилипонів виселили на околиці Житомира у середині 19 століття, а територія Михайлівської вже практично була центром міста. 1856 року було споруджено собор, який розташувався на початку вулиці та отрима назву Свято-Михайлівський. Храм було побудовано за кошти купця Михайла Хаботіна, і цей об’єкт є пам’яткою архітектури. 

Вулицю було офіційно перейменовано у 1888 році, а 1936-го року вона стала єдиною вулицею з асфальтовим покриттям в Житомирі. На цій вулиці відбувалися урочисті події, паради, демонстрації. Михайлівську було облаштовано як пішохідну у післявоєнні роки: тоді рух вулицею було перекрито.

У часи окупації України нацистською владою Михайлівська називалася вулиця Герінга, а у 1942 році була перейменована на Малу Коростенську. У 1957 році її було перейменовано на вулицю Рад. Втім, місцеві мешканці попри це до 1991 року називали її вулиця Михайлівська, а коли було споруджено Свято-Михайлівський собор, міською радою було вирішено повернути їй історичну назву, хоча й не найпершу. 

Вулиця Михайлівська – розважальний та торгівельний центр Житомира

Вулиця Михайлівська зарекомендувала себе як торгівельний та розважальний центр міста ще з кінця  XIX століття. Так, на цій вулиці працювало 56 розташованих на нижніх поверхах будинків магазинчиків, діяли ресторани, готелі, заклади з надання послуг ремонту та кінотеатри. Так, на початку XX століття місцеві мешканці могли переглянути фільм у кінотеатрі  “Рим” (кінотеатр ім. Івана Франка) на Михайлівській та “Люкс”, де таперами працювали видатні українські музиканти Віктор Косенко та Михайло Скорульський.

Також на цій вулиці зібрано багато історичних цікавинок, зокрема, архітектурних. Так, на розі вулиць Михайлівської та Бориса Лятошинського, за адресою Михайлівська, 8 розташований будинок “короля рукавичок”, відомий як Дім Трибеля. Ця цегляна будівля на три поверхи, побудована за ініціативи житомирського фабриканта Гілярія Трибеля у готично-модерновому стилі, визнана пам’яткою архітектури та історії. У цій будівлі розташовувалася редакція газети “Робітник”, над виданням якої творив Іван Кочерга, український прозаїк та драматург. До слова, у Домі Трибеля бувала і поетеса Леся Українка.

За адресою вулиця Михайлівська, 21 розташовувався будинок, у якому народився і виріс український історик, який займався дослідженням козацької доби України Аполлон Скальковський. Саме він знайшов архів Запорізької Січі, а згодом на підставі цих документів академіком Дмитром Яворницьким було написано цінні праці, присвячені історії та розвитку українського козацтва. 

Вулиці Михайлівській вдалося залишити більшу частину оригінального архітектурного ландшафту XIX — поч. XX ст. Також варто зазначити, що на цій вулиці розміщено архітектурні пам’ятки. 

2016 року вулицю Михайлівську реконструюють, у 2018 році відбувається спорудження пішохідного фонтану на розі з вулицею Лятошинського. 

Вулиця Михайлівська по праву вважається найбільш жвавим осередком міста, тут у кав’ярнях та інших закладах відпочивають містяни, і саме на цій вулиці завжди можна побачити багато знайомих, а на свята тут розміщують фотозони та різні локації. 

Будівлі та установи, розташовані на Михайлівській

Будівля Житомирської міськради. Інша назва – Будинок товариства взаємного кредиту. У цій будівлі навчалися  такі музиканти як українська співачка Зоя Гайдай та композитор Михайло Скорульський. Ця будівля – пам’ятка архітектури місцевого значення.

Житомирська музична школа № 1 імені Бориса Лятошинського. На цій території було розташовано житловий будинок, в якому народився хімік Михайло Усанович. Будівля музичної школи є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Академічний ансамбль танцю “Сонечко”. Цей будинок на початку  XX століття займав Азово-Донський банк. Ця будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Центр надання адміністративних послуг. Розташований за адресою вулиця Михайлівська, 4.

Житомирський академічний обласний театр ляльок.  У цій будівлі творив відомий український поет, композитор і диригент Сльота. Цей будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Будинок із магазином Житомирського споживчого товариства. Ця будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Будинок Трибеля. Тут протягом 1928-1934 років працював відомий український прозаїк та драматург Іван Кочерга. 

Дитячий кінотеатр ім. Івана Франка.

Вулиця Бориса Лятошинського

Ця одна із центральних вулиць Житомира розпочинається із вулиці Михайлівської та закінчується на вулиці Небесної Сотні. Розбудова вулиці припадає на другу половину 19 століття.

У 1990 році її було названо на честь відомого українського композитора та музичного педагога Бориса Лятошинського, який народився та проживав у будинку №7, розташованому на цій вулиці. 

Довжина вулиці Бориса Лятошинського – 340 метрів, до 1990 року вона вважалася початком вулиці Гоголівська. Втім, згодом початок вулиці Гоголівської став вважатися окремою вулицею, адже її перетинав майдан Житній ринок.

Як називалася вулиця Бориса Лятошинського

Що стосується назв вулиці, то до 1901 року вона носила назву Миловська на честь інженера з Житомира Григорія Милова, якому вдалося реалізувати проєкт осушення цієї території, завдяки чому у 1860-х роках розпочалася розбудова вулиці. 

Також у документах можна знайти згадки про таку назву як Саратовська, втім така назва з розряду компасних топонімів не прижилася. У часи окупації України нацистами, протягом 1941-1943-х років вулиця Михайлівська носила назву Селянська, адже прямуючи нею, можна дійти до ринку, а також тому що там розташовувався селянський земельний банк. 

У 1996 році було споруджено пам’ятник Борису Лятошинському на території його будинку, який не зберігся.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.