З середніх віків і до початку ХІХ ст. назви вулиць з’являлися в самому народі. Топоніми з’являлися від прізвищ чи імен власників будинків чи господарств (Семенівська, Молчанівська), важливих будівель (Базарна), місця проживання якоїсь групи (Пилипонівська, Лютеранська) чи напрямку руху в якесь місто чи село (Бердичівська, Вільська). Згодом головну роль почала відігравати адміністрація, яка утверджувала плани розбудови. Під час національно-визвольної боротьби 1917-21 рр. городяни також пропонували нові назви, але поразка українства не дозволила закріпити ці топоніми. За часів комуністичного режиму мапа Житомира, як і решти населених пунктів, перетворилася на пропагандистичний покажчик – вулиці Лєніна, Щорса, Рад тощо. Далі на zhytomyr-future.
Гагаріна
В середині ХІХ ст. при генеральному проєктуванні розбудови міста на цій вулиці мали побудувати шпиталь. Сам шпиталь не добудували, але назва закріпилася. В радянські часи вулиця була Першою радянською, а з 1961 року – Гагаріна.
Бориса Тена
Перша назва вулиці – Кашпіровська, за іменем власника хутора. Місцева влада УНР намагалися дати вулиці назву на честь Лесі Українки. Радянська влада перейменувала її на честь французького комуніста Андре Марті. Згодом вулицю перейменували на Сталінградську, потім – імені ХХІІ з’їзду КПРС, де розвінчали культ особи Сталіна. Далі вулиця отримала назву на честь письменника Бориса Тена, який мешкав на цій вулиці. На вулиці є будинок-музей письменника.
Михайлівська вулиця
Раніше тут жили старообрядці пилипонівці, через що вулиця мала назву Пилипонівська. В середині ХІХ ст. старообрядців виселили за межі міста, а за кошти Михайла Хаботіна побудували Свято-Михайліський собор, який дав назву цій вулиці. За часів радянської влади вулицю перейменували на вулицю Міськради. Нацистська окупаційна влада називала її в честь Герінга. 1957-го року її перейменували на вулицю Рад, а з настанням незалежності міська адміністрація повернула їй назву на честь собору.
Велика Бердичівська
У XVII ст. відома як Великий Станишівський шлях, оскільки вела на Станишівку, а далі – на Бердичів. Наприкінці XVIII ст. вулицю називали Українською. Назва Велика Бердичівська зустрічається з І пол. ХІХ ст. Під час Української народної республіки носила назву імені Петлюри чи Квітки-Основ’яненка. За час радянської влади мала назву вулиця Маркса, за німецької – імені Гімлера і Головна. З 1991 року вулиці повернули історичну назву.
Мала Бердичівська
Першою її назвою була Бердичівська – вона зафіксована в кінці ХVIII ст. На початку ХІХ ст. вулиця втратила значення головної дороги в тому напрямку, тож була перейменована на Малу Бердичівську. В часи радянської влади носила назву Комсомольської, а 1993-го року їй повернули історичну назву.
Пушкіна
Вулиця з’явилася у XVIII ст. з назвою Зелена. У ІІ пол. ХІХ ст. вулицю перейменували на Жандармську, оскільки на ній розташовувалася губернська жандармерія. З часом вулиця видовжилася до Монастирської (сучасна Шевченка), тож перша частина отримала назву Старожандармська, а новозбудоване відгалуження – Новожандармська. З нагоди сотні років від народження поета, дві вулиці об’єднали та перейменували на Пушкінську.
Кафедральна
Ця вулиця одна із найдавніших в Житомирі – це початок дороги від стародавнього замку на Замковій горі через Вереси на Радомишль та Київ. На плані міста 1781 року вулиця називалася Київською. В середині ХІХ ст. вулицю злили з вулицею Замковою (адже сам замок згорів та не підлягав відбудові) та назвали Кафедральною, адже вона прилягала до собору св. Софії. За часів комуністичної нової економічної політики вулицю перейменували на Кооперативну, а 1977-го – на честь загиблого космонавта Комарова. 1992 року вулиці повернули історичну назву – Кафедральна.
Старовільська
Ця вулиця має таку назву, адже по ній проходила дорога до Вільська і Черняхова. В XVII ст. шлях почав обростати будинками і вулицю назвали Черняхівською. У ХІХ ст. вулицю назвали Вільсько-шосейною, а потім – Великою Вільською. 1928-го року топонім змінили на честь Менделі – видатного єврейського письменника і вчителя, який прожив на цій вулиці 12 років. Але сталася помилка чиновників і в документах і на табличках фігурувала назва “вулиця Менделя” (тобто на честь чеського генетика Григора Менделя). Коли в Союзі почалися гоніння на “псевдонауки” змінили назву на Старовільська. 1967-го року змінили назву на вулицю Чекістів. Лише 1995 року вулиця отримала назву Старовільська.
Покровська
Вулиця з’явилася у XVIII ст. Спершу вона мала назву Крошенська, оскільки вона вела до села Крошня. На початку ХІХ ст. спорудили поштову дорогу, яка вела до столиці, тож дорогу перейменували на Петербурзьку, пізніше – Велику Петербурзьку. 1914-го року разом зі столицею держави, перейменовують і похідні топоніми – вулиця набуває назву Петроградська. За часів УНР хотіли прищепити назву Галицька. 1920-го року вона стає вулицею Щорса, який нібито служив та воював в Житомирі, достеменно відомо, що він загинув на Житомирщині. За часів нацистської окупації вулицю називають Великою Коростенською. Лише 2016 року вулицю перейменовують на Покровську – на честь церкви, яка тут побудована.
Хлібна
Забудова сформувалася у ІІ пол. ХІХ ст. Спершу її назвали Тверською, але логіка міщан була далекою від імперської логіки братання з Тверью, тож мешканці назвали вулицю Хлібною: на її початку працювали Житній, а потім і Хлібний ринки. 1919 року намагалися перейменувати на честь Григорія Сковороди. Попри різні пропозиції вулицю не перейменовували до 1937 року на честь письменника Горького. Сам Горький не був в Житомирі, але на Хлібній 1909 року жив Купрін – письменник, який відкрито негативно ставився до Горького. Народну назву вулиці повернули 1993 року.
Київська
Перша назва вулиці – Великий шлях на Вереси. У ХІХ ст. трапляються 2 варіанти назви – Велика дорога на Радомишль і Київська, як відомо, друга назва стала популярнішою і стала офіційною. За часів радянської влади вулиця носила ім’я Лєніна, під час німецької окупації – Райхенау. 1991-го року історична назва вулиці була повернена.
