Однією з найбільш впізнаваних архітектурних пам’яток Житомира є водонапірна вежа. ЇЇ зображення можна знайти на магнітах, листівках, місцевих журналах, а колись навіть на етикетці житомирської горілки. Чому ж вона настільки популярна? Далі на zhytomyr-future.
Історія побудови і функціонування
Наприкінці ХІХ століття з поступовим розвитком і розширенням території Житомира, виникла потреба і у збільшенні об’єму води, що постачалась у місто. Попри те, що поряд знаходилися дві повноводні річки, колодязів і водовозів було недостатньо для потреб мешканців, яких на той час нараховувалось понад 50 тис. осіб. Внаслідок цього, кожна пожежа являла собою велику загрозу, до того ж низька якість води призводила до спалахів хвороб і розвитку інфекцій. Тому у 1884 році міською владою був ухвалений проєкт водопостачання міста, який передбачав будівництво насосної станції, водопровідної мережі і водонапірної вежі з системою водозабору та фільтрації. Вежу вирішили встановити у найвищій точці міста – на Театральній площі. Проєкт був розроблений житомирянами Арнольдом Єншою та Мечиславом Лібровичем, а будівництвом займалась інженерна фірма із Варшави.
Офіційне відкриття вежі відбулося 27 грудня 1898 року, а повноцінно функціонувати вона почала через два тижні. Споруда виконана з червоної цегли в неоготичному стилі, її висота становить 31 м, що на той час вважалось хмарочосом. У верхній частині знаходились два накопичувальні баки, об’ємом по 100 кубометрів і загальною вагою понад 200 т. На самому верху був розташований наглядовий майданчик з прожектором, де знаходився черговий. У разі виникнення пожежі, ним подавався світловий знак для того, щоб мешканці не використовували воду до повної ліквідації вогню. Приблизно кожні 120 м водогін мав пожежні крани.
Під час війни вежа також слугувала засобом протиповітряної оборони – у разі появи ворожого літака черговий вмикав потужну сирену.
Працювати за призначенням водонапірна вежа перестала у 1964 році, тому що вже не могла задовольнити всі потреби постійно зростаючого населення. В районі Корбутовка було зведено нову потужну насосну станцію, а вежа стала пам’яткою архітектури місцевого значення.
Сучасний вигляд вежі
На щастя, ні Друга світова війна, ні вторгнення Росії в Україну майже не завдали шкоди житомирській водонапірній вежі і зовні вона має той самий вигляд, що і при відкритті. Внутрішня ж частина частково зазнавала змін. У 1987 році тут був облаштований ресторанний комплекс, який проіснував понад 10 років. Потім все обладнання вивезли, а вежу просто зачинили. І тільки у 2020 році їй повернули друге життя: місцеві волонтери та активісти прибирали та вивезли сміття, а також привели до ладу внутрішнє оформлення башти. Тут почали проводити екскурсії і різні культурні заходи.
Місцевий бюджет виділив чималі кошти на реставраційні роботи, але спочатку пандемія та карантин, а згодом і повномасштабне вторгнення завадило відновленню вежі – роботи перенесли на невизначений термін. Проте кожен охочий може долучитись до благодійного збору, для цього потрібно зробити внесок на рахунок Агенції розвитку міста.
