“Смійтеся, смійтеся! Побачимо як ви завтра контрольну напишете?”, – цю фразу і багато інших ми могли почути лише в одному місці, від однієї людини – в школі, від нашого вчителя. Зі школою в багатьох людей лише найкращі асоціації. Певне, золоті роки нашого життя проходять за шкільною партою. Перший поцілунок, перші друзі, перший дзвоник, перший вчитель трудового навчання, перші розчарування. Аби не перераховувати все, в шкільні роки у нас багато що відбувалося в житті в перший раз. Багато мемів гуляє в мережі інтернет, де школярі спалюють шкільну будівлю. І вже коли починають навчання у ВУЗі, з ностальгією згадують ті 10 років безтурботності. Та навіть зараз, друкуючи цей текст, по тілу проходить приємне тепло від самої згадки про часи, коли проблеми були настільки мізерними, що зараз здається це дуже смішно. Але в ті часи то був кінець світу. Далі на zhytomyr-future.
У кожному великому місті налічуються десятки навчальних закладів, а в мегаполісах і цілі сотні. Наше місто, не таке вже і велике, але також є чим похизуватися. Дехто провів шкільні роки в маленький школі, у когось була й побільше. Хтось писав на обкладинці зошита “ЗОШ”, а хтось “Колегіум” або “Ліцей”. Назви різні, а суть однакова. Яка б не була назва, це були наші найкращі роки життя.
Скоріш за все ми задаємо питання про вік школи, лише коли на батьківських зборах кажуть про здачу коштів на ремонт. Якби будівля була новою, то навіщо її ремонтувати.
А яка ж школа була першою в нашому місті? Яка найстарша? І чи було там ОБЖ та тверезий вчитель трудового навчання? Спробуємо дізнатися.
Перша школа Житомира
На даному фото ви бачите будівлю, яку знають майже всі житомиряни. Щоправда, до нашого часу вона дещо змінилася, не дивлячись не часткові зовнішні і внутрішні зміни. Що це за будівля? Трошки згодом дізнаєтеся. Хоча, фото, яке ви бачили, зображує гімназію в двадцятих роках ХХ століття, а не в перші роки свого існування.
Заснована перша школа в Житомирі була в 1833 році. Для порівняння в Києві перша школа з’явилася, згідно “повісті временних літ” у 988 році. Та чомусь мала школа аж чотири назви. Можливо, псевдоніми були тоді ну дуже популярними. Згідно з джерелами, назви були такими: Перша чоловіча гімназія, Волинська губернська гімназія, Волинська чоловіча гімназія, Житомирська чоловіча гімназія. На жаль, історія замовчує існування аж такої великої кількості назв. Відповідно до планів, наша гімназія мала продовжити життя матеріальній базі Кременецького ліцею, який за наказом царя Миколи I було ліквідовано в тому ж 1833 році.
Класична гімназія – ось таку назву отримав заклад з 1871 року. Ну, а в 1918 році свій внесок робить революція. Гімназія на рік зачиняє свої двері. Та коли вона їх знову відчинила, як кажуть сучасні бізнесмени, гімназію чекав “ребрендинг”. Простими словами – знову змінюється назва. На цей раз це вже був Волинський Педагогічний Інститут. Як ви вже здогадались, на фото зображений Житомирський державний університет імені Івана Франка.
Можливо, когось зацікавить питання, а хто ж будував чи був ініціатором заснування гімназії. Цією людиною був польський історик Тадеуш Чацький. Відзначаємо, що на момент заснування гімназії, вона мала 6 класів, а після першого року існування з’явився і сьомий.
Спочатку свого існування гімназія базувалася у дерев’яній будівлі по вулиці Малій Бердичівській, яка належала Вацлаву Ганському, а після його смерті перейшла до Евеліни Ганської, яка з часом, як ви пам’ятаєте з історичного матеріалу, стала дружиною Оноре де Бальзака. Як-то кажуть, захотіла побачити Париж та померти. Так і сталося у 1882 році. Через збільшення кількості учнів гімназія перебирається у збудовану будівлю на вулиці Великій Бердичівській. Цікавий той факт, що пріоритетом в гімназії були вивчення грецької мови та латині. В сучасному світі випускники шкіл мають право вступати до університетів світу. Так само і випускники гімназії мали можливість вступати до ВУЗів на свій розсуд. Отже, ця схема працює століттями і поки, здається, альтернатив не буде.
На честь найвідоміших випускників гімназії названі вулиці в Житомирі – Клосовського, Фещенко-Чопівського та Короленка.
Можливо хтось очікував прочитати історію якоїсь сучасної житомирської школи, але ж нашим завданням було дізнатися трошки інше – якою була найперша школа в нашому місті.
Машина часу
В деяких матеріалах нашого ресурсу ми вже казали про мрію відправитись у минуле на машині часу і побачити старе місто. Цікаво було б дізнатися, чи були тоді батьківські збори. Як проходили заняття? Чи була там фізкультура та чи потрібно було змінне взуття? Однозначно можна стверджувати, що в ті часи дітей не потрібно було змушувати навчатися. Як би хотілося пройтися по коридорах дерев’яної школи і почути той скрип дощок під ногами, відчути запах деревини і побачити тогочасних учнів. І впевнені, що після зустрічі з ними нам би було від чого відвести очі в сторону від сорому. Адже, те, що мали вони тоді, і те, що маємо ми зараз, м’яко кажучи, відрізняється. Та знали вони на свій час набагато більше, ніж діти 21 століття. А ще було б цікавіше, якщо тогочасних учнів гімназії якимось чином доставити в сучасні школи. Шок і захоплення. Це були б дві різні емоційні стихії, які б вони пережили, побачивши сучасні школи.
Скоріше за все, велика частка студентів ЖДУ ім. Івана Франка навіть не підозрюють у якому місці їм доводиться гризти граніт науки. В місці, де ще два століття тому назад була перша школа в Житомирі. Та й дарма, що її названо було гімназією.
