“Люди повинні ходити на стадіони. Театри пустими не можуть бути”, – Валерій Васильович Лобановський. Далі на zhytomyr-future.
Цю легендарну фразу маестро сказав у 2002 році на прес-конференції. З таким висловом неможливо не погодитися. Видатний тренер був правий на сто відсотків. Футбольний стадіон – це не просто будівля на тисячі посадочних місць, де збираються бажаючі подивитися на 22 гравців, які ганяють по полю кульку. Стадіон – це арена битви, де вирують емоції. Драма, радість, щастя, нерви. Що це, як не театр, про який казав Лобановський?
Будь який стадіон має свою історію. У якогось вона щаслива, деякі мають трагічні сторінки, деякі мають статус “легендарні”, якісь стадіони можна назвати привидами, ну а комусь дісталися прізвиська “велетні”. Ось три найяскравіших приклади.
Маракана
Стадіон на 200 тисяч місць в Бразилії, на якому відбулася всесвітньо відома трагедія у 1992 році. В результаті обвалу трибуни загинуло троє вболівальників.
Пташине гніздо
А деякі арени захоплюють дух лише своїм зовнішнім виглядом. Такий, наприклад, як “Пташине гніздо” у Пекіні. Спорудили цього велетня спеціально для літніх Олімпійських ігор в 2008 році.
Руїни стадіону в Епідавросі
Якщо стадіони сучасності будуються за допомогою спецтехніки. То ви лишень уявіть, як древні греки будували цей шедевр архітектури. В XIX столітті археологам вдалося відшукати те, що від людського ока було приховано віками. До речі, самі розкопки тривали довгих 70 років.
Та все ж житомирського вболівальника повинна турбувати історія нашого рідного стадіону “Полісся”.
Доля стадіону
Післявоєнний 1951 рік. На місці старого футбольного поля, за підтримки місцевих підприємств, збудовано стадіон в нашому місті. Арена мала все, що повинен мати і сучасний стадіон, а саме: квиткові каси, роздягальні, бігові доріжки, трибуни і, що дуже важливо, саме футбольне поле. На сучасних стадіонах взимку сам газон покривають спеціальною плівкою, для комфортного зимування трав’яного покриття. Ну а наш стадіон взимку перетворювали у справжнісіньку ковзанку, куди приходили житомиряни на ковзанах, щоб весело провести час.
Через 8 років спеціально для виступів ФК “Авангард” відбулася перша реконструкція арени. Для збільшення кількості посадочних місць збудували ще трибун.
Йшли роки, а як відомо, час нікого не шкодує. Ця аксіома поширилася і на житомирський стадіон. З плином років руйнація арени лише набирала оберти. Але, дякувати долі, в 1980 році СРСР, як ми пам’ятаємо, приймав Олімпійські ігри, тому “Поліссю” пощастило отримати косметичний ремонт. Як відомо косметика тримається недовго. Та до 2005 року 90 % арени визнали аварійною. У керівництва клубу “Полісся” фінанси співали романси, і коштів на реконструкцію стадіону не було.Тому він переходить у комунальну власність, простими словами – під опіку міста. Скажемо відверто, що на трибунах почала рости трава. Можливо, то був такий концепт? Трава не лише на полі, а й на трибунах. Бетонні конструкції почали кришитися на дрібні шматочки. Коли повз стадіон по дорозі їхала важка техніка, дехто думав, що ось зараз відбудеться падіння, але він витримав. Трималася арена до 2011 року, коли почалися розмови про початок повномасштабної її реконструкції.
Закипіла робота
Чомусь в голові мелодія з відомої стрічки “Джентльмени удачі”. Бригади будівельників до 2018 року працювали не покладаючи рук. Одні розбирали аварійні трибуни, інші зривали газон, треті приїздили і цькували перших, що вони повільно працюють, а отримували на горіхи другі. Всіх собак спускали на четвертих. Як мінімум, не сумно робота йшла. Арена змінювалася на очах. Вперше за свою історію на стадіоні облаштований автоматичний полив газону і підігрів поля. Також встановлене нове електронне табло та замінено освітлення. Зробили із нашого стадіону цукерку. Щоправда трибуна тепер одна, але так, можливо, цікавіше. Візьмемо хоча б за приклад стадіон “Естадіо Мунісіпаль” в Португалії, де за 20 метрів після воріт починається справжня гора. Можливо, в нас щось на кшталт того. Давайте подивимося правді у вічі, будівля житомирського театру футболу має все, що потрібно сучасній арені. Новітні трибуни, поле, готель, бігові доріжки, роздягальні і т.д, а значить буде і свято футболу.
Фінанси
Древня, як світ, історія під назвою “Ти, малий, скажи малому”. Розпочнемо з того, що фінансовий удар на реконструкцію стадіону на себе в основному взяло керівництво області. Але воно має властивість змінюватися. І кожен, як відомо, мете по своєму. Змінювалися підрядники і будівельні фірми. Закладених коштів з самого початку реконструкції, звісно, не вистачило, і з часом відбувалися нові вливання фінансів. А під кінець перебудови арени сам голова Житомирської облдержадміністрації заявив правоохоронним органам про підозру у розкраданні коштів при будівельних роботах. За офіційними даними в кошторис було направлено близько 200 мільйонів гривень. Але відчувається, що цифри дещо применшені. Правди ми точно не дізнаємося, та й навіщо воно нам потрібно. Житомирянам головне, що ми маємо достойний стадіон, куди будуть приходити глядачі і не переживати, що трибуна під ногами може дати тріщину.
Відзначимо, що змін зазнали не лише поле, трибуни і сама арена. А й всі території, прилеглі до стадіону, також відчули на собі добрі зміни. Найбільше з того радує видозміна вхідної арки на територію стадіону, де також розміщені каси. На початку 2000-х років вона більше нагадувала об’єкт, який дістали археологи після розкопок.
Свого часу після реконструкції стадіон “Полісся” розглядався керівництвом клубу “Зоря” (Луганськ) як база для команди, адже, на той час луганські футболісти не мали своєї домівки через окупацію східних регіонів нашої держави. Але розмови залишилися лише розмовами.
Щоразу проходячи повз наш стадіон, який розташований в мальовничому місці Житомира, а сама в Шодуарівському парку, око не нарадується, що наше скромне місто має таку нескромну споруду. Колись тут обов’язково пролунає гімн Ліги Чемпіонів. Думки – вони матеріальні. Бажаємо, щоб в нашому храмі футболу завжди був глядач, і щоб спектакль на полі був завжди захоплюючим.
