Субота, 2 Липня, 2022

Історія Житомира

Історія кожного населеного пункту може сягати метрів матеріяльного історичного шару та століть буття, уже давно невідомого. Наше місто з часів Великого князівства Литовського було потужним регіональним центром Волині. Далі на zhytomyr-future.

Географія міста

Важливий фактор для розвитку населеного пункту – географія. Місто розкинулося на берегах річки Тетерів, її приток Кам’янки і Рудавки. Місцевість була лісиста, саме городище виросло на кам’янистих пагорбах.

Доруський період міста

На околицях Житомира знайдено пізньотрипільське поселення доби ранньобронзового віку (IV-III тис. до н.е.). Під час розкопок на Замковій горі також були знайдені артефакти пізньотрипільського періоду. Серед знахідок рештки глиняного посуду й інших побутових приладь, кістки тварин та людей. Поблизу Житомира знайдені артефакти пізніших празько-корчаківської (VI-VIII ст.) і лука-райковецької культури (VII-ІX ст.). Тож на місці сучасного міста було кілька різних поселень. У V-VIII ст. відбувається об’єднання племен – з’являються племінні союзи.

Легенди виникнення назви

Відома легенда про заснування міста 884 року дружинником князів Аскольда і Дира чи Олега. В ній йдеться, що він і вбив князів із засідки на замовлення нещодавно прибулого Олега, регента князя Ігоря. Документальних підтверджень цієї легенди немає. Швидше за все, ця легенда була вигадана, а деталь про засновника-вбивцю – ще пізніше нашарування.

Ймовірніша версія виникнення – від назви племені житичів, які були в племінному союзі древлян. Краєзнавці припускають, що назва міста походить від “Животомир”, тобто місце, де живуть в мирі.

Руський період міста

Як і багато племен, після смерті перших київських князів піддані племена відмовлялися від сплати данини. Князі-наступники вогнем і мечем знову заганяти у підданство повсталих. Це було і з древлянами, але після 946 року Житомир (чи городища на його місці) повністю переходять під високу руку князів київських. За легендою, місто з’явилося за часів Київської Русі. Близько ХІ ст. було збудовано дерев’яний замок на Замковій горі, над урвищем річки Кам’янка. Мешканці займалися переважно сільським господарством і ремеслами. Наші предки-земляки культивували зернові і бобові, займалися мисливством та рибальством, важливими ремеслами були метало-, деревообробкою. Під час розкопок в Житомирі знаходили посуд, зброю і прикраси доби розвиненого чи пізнього середньовіччя, руські, польські та арабські монети. 1240 року монголо-татари знищили Житомир. Через відсутність джерел про допомогу у відновленні, існує думка, що городяни самотужки відбудовували місто. Житомир, як частина Київського князівства опинився під владою Чингизидів та їх чиновників.

Литовський період

За усними переказами, литовський князь Гедимін 1320 року відбив у Золотої орди Житомир і замок. У письмових джерелах місто було завойовано литовцями уже Вітовтом 1392 року, а за сім років татари знову захопили і знищили місто. Однак в Орді почалася громадянська війна, а території Київського князівства лишилися під контролем литовської корони. Місто повертається у європоорієнтовану країну. Місто входило у 14 найбільших міст Литовської держави за свідченнями 1432 року. А 1444 року отримує магдебурзьке право (право на міське самоврядування), що дало можливість городянам самостійно вирішувати питання, та торгівельні превілеї від правителя Казимира Ягеллончика. Це дало сильний поштовх для розвитку міста.

Житомир хоч і був південним форпостом держави, не був на політичній околиці. 1508 року відбулося повстання під проводом Глинського проти Великого князя литовського. Заволодівши литовськими твердинями у Білорусі, заколотники пішли на південь і взяли в облогу Овруч та Житомир. Житомир взяти повстанцям не вдалося, а саме повстання закінчилося поразкою та втечею очільника. Історик Олександра Єфименко припускає, що ці заколоти були ініційовані московитами. Період підданства Литві означений ще й численними татарськими набігами. Найруйнівніші з них були 1469 і 1481 рр. Окрім завданню шкоди, татарські набіги змушували постійно відновлювати і удосконалювати замок. З часом на замок обвели штучним ровом з водою та перекидним дубовим мостом. Під час розкопок на Замковій горі науковці виявили рештки вежі, яка згадується в джерелах як “Кругла”. Припускають, що її основа настільки глибоко входить під землю за фортифікаційним “писком” пізньолитовської замкобудувальної моди. За цим припущенням, основа вежі була одночасно і великим колодязем.

Період Речі Посполитої

В складі Київського князівства Житомир перейшов під владу польської корони за Люблінською унією. В цей час в регіоні зростає польське населення, частину земель віддають польській аристократії. Через зазіхання шляхти на права міста городяни звертаються до короля і Стефан Баторій надає Житомиру привілей-підтвердження старих прав. Купцям та ремісникам, які жили в місті та навколо Житомира, влиття в Річ Посполиту відкрило ще більший ринок збуту товарів – товари із місцевого ринку відправляли аж у порти Гданську, а звідти – морем в Західну Європу. Житомиряни брали участь у повстаннях за утвердження козацьких прав під проводом Наливайка.

Козацький період і “поруїння”

Розгорілося повстання під проводом Хмельницького. Козацька кампанія 1648 року почалася дуже успішно, після перемог на Подніпров’ї козацьке військо рушило до Житомира. Хмельницький взяв замок штурмом, аби забезпечити тил армії. 1649 року Житомир відійшов у Київський полк Війська Запорізького, місто інколи було сотенного значення. 1651 року полковник І.Богун розбив польські війська під Житомиром. Близькість до умовного кордону, татарські набіги і воєнні дії штовхало населення до міграції на лівобережжя України. 

Частка польського населення стає більшою, адже частина українського населення мігрувало. Після Андрусівського перемир’я і поділу Гетьманщини по Дніпру, у Житомир переносять адміністрацію Київського воєводства, адже Київ був відданий під московський протекторат. Це звернуло небачену до цього часу увагу адміністрації Речі Посполитої – у місті будують костели, монастирі та відкривають єзуїтський колегіум, що перетворило Житомир у релігійний та освітній центр краю.

Російсько-імперський період

Під час Другого поділу Польщі Житомирщина переходить у владу Російської імперії, хоча реваншистські настрої поляків не зникають – житомиряни-поляки беруть участь у повстаннях проти Російської імперії 1794-95, 1830-тих і 1860-тих. Разом з цим, діють декабристська і українські освітні організації. Царський уряд розбудовує місто як центр Волинської губернії, проводить реформи міського управління, проводиться росіянізація населення, розбудовуючи театри та церкви. В місті проявляється сильна єврейська діаспора (на кінець ХІХ ст. 46% населення міста складали євреї), в місто 1845 року перевозять єврейську друкарню. Але євреї часто зазнавали утисків з боку чинної влади, а за сприяння поліції населення робило єврейські погроми. На зламі ХІХ-ХХ ст. у місті з’являється електрика, телефон, залізничне сполучення з іншими містами, трамвай, зводять низку мостів та електростанцію.

Перша світова

Під час Першої світової місту непощастило бути прифронтовим. 2 серпня 1914 року в місті відбулися урочистості, де виголошували підтримку уряду і впевненість у швидкій перемозі. В Житомирі розгорнули близько 20 шпиталів, школи підготовки прапорщиків, постійно дислокувалися військові частини, залізницею через нього постійно проходили ешелони постачання військ. У місто стікалися біженці із західніших територій, а частину закладів евакуювали за Дніпро. На міських кладовищах поховано 500 солдат та 43 офіцера-житомирянина під час цієї війни. Тіла загиблих зустрічали з оркестром і урочистостями.

Національно-визвольні змагання

Житомир не оминула і боротьба за незалежність 1917-20-тих років. 1917 року житомиряни формують Волинську українську раду і відправляють делегатів в Центральну раду в Києві, визнають УЦР – єдиною легітимною владою в Україні. Волинська рада засуджувала і не підтримувала корніловський і жовтневий перевороти. Житомирська громада мала антибільшовицькі настрої. Через більшовицький наступ на Київ Центральна рада евакуюється до Житомиру і осідає в будинку дворянських зібрань на Великій Бердичівській, пробула тут трохи більше місяця на початку 1918-го року. Уряд УНР в Житомирі приймав кілька важливих законів, зокрема про грошову одиницю гривну, формував військове міністерство. В місті працювала школа прапорщиків – швидше за все, на базі царської – для підготовки в лави УНР. Через стратегічне значення протягом 1918-20 років Житомир захоплювався різними сторонами 15 разів – це були воїни УНР, солдати центрального блоку, більшовики, денікінці та польсько-українські війська. Місто відвідували діячі УНР і гетьманської України Скоропадського, зокрема і сам ясновельможний пан гетьман. Остаточно більшовицька влада закріпилася в місті 7 червня 1920 року, хоча підпільний опір комуністам продовжувався.

Міжвоєнний період

Житомир, як частина УРСР, був включений у СРСР. Мешканці страждали від голодоморів та репресій, від “експериментів” воєнного комунізму. Під час комуністичної розбудови та індустріалізації Житомир поглинув навколишні села та хутори, знелюднілі під час голодоморів.

Напередодні війни місто було значним промисловим і культурним центром – тут діяли навчальні заклади, театри, кінотеатри, філармонія, аеропорт тощо.

Друга світова

Загальновідомо, що у перші години наступу Третього Райху на СРСР були піддані бомбардуванню великі прикордонні аеродроми, зокрема, і біля Житомира. Почалася мобілізація населення, а на початку липня – евакуація промислових потужностей, цивільні установи та навчальні заклади. Евакуація була завершена 6 серпня, але оскільки німці зайшли у місто вже 9 серпня, ймовірно, що вона здійснена не повністю. В окупованому місті розгорнули адміністрацію. Швидше за все, серед багато колаборантів та працівників інфраструктури були інформаторами червоних та упівських партизанів. На теренах сучасного міста (тоді це було с.Богунія) німці створили великий табір для військовополонених. А неподалік від Житомира розташовувалася одна зі ставок Гіммлера. На честь звільнення Житомира Москва салютувала двічі – 13 листопада 1943 року вперше та в ніч на 1 січня 1944 року вдруге – хоча це був новорічний салют. Після взяття Києва червона армія мала розгорнути наступ і в листопаді 1943 року прорвалися і взяли Житомир. За тиждень Манштейн почав втілювати наказ Гітлера скинути червоноармійців у Дніпро, але його контрнаступ захлинувся. В кінці 1943 року радянські війська вдруге пробивають фронт і підходять до Житомира.

Звільнене місто втратило за час війни 40% житлового фонду. Радянська армійська адміністрація одразу почала призов чоловіків до польових військкоматів.

Післявоєнний період

Виробництво вийшло на довоєнний рівень лише у ІІ пол. 1950-тих. У кінці 1950-тих розгортається масштабна розбудова міста. побудовано понад багато промислових підприємств, серед яких найвідоміші “Житомирські ласощі”, “Житомирська панчішна фабрика”, “Ліктрави”. Число зайнятих у промисловості робітників зросла вдвічі. Відкриваються навчальні заклади різних рівнів та різного спрямування, установи для культурного розвитку. 1965 року на березі річки Тетерів добудували гідрокомплекс з греблею, який утворив “Житомирське море”. На узбережжі водосховища розташовані гідропарк і санітарно-медичні заклади.

Знівечене війнами і окупантами, місто зберегло до нині значення культурного і промислового центру Волині. Житомир бачив народження як польських патріотів, так і радянських інженерів. Замкова гора бачила золотоординців і литовців, татар і крилатих гусар, кайзерівських і гітлерівських вояк, денікінських білогвардійців і радянських червоноармійців. Місто наповнене храмами різних конфесій, збудовані в різних стилях. Мешканцям міста є, що про нього пам’ятати, є чим пишатись та є, що цікаве про місто розповісти.

Latest Posts