В Житомирській області розташувалося мальовниче село Городківка, що в Андрушівському районі. Примітне воно своїм дивовижним неоготичним костелом. Колись цей населений пункт носив цікаву назву Халаїмгородок. Про це повідомляє “Україна інкогніта”, пише zhytomyr-future.com.ua.
Живописні краєвиди річки Гуйви, яка протікає біля села, прекрасна та велична будівля — вже як мінімум ці причини роблять Городківку привабливою в туристичному аспекті та можуть врай зацікавити і вразити навіть вибагливих мандрівників.
Великі Жерделі — так вперше називався населений пункт, про який ми розповідаємо в нашому матеріалі. Як зазначив історик Е. Руліковський, село за важливі й значні заслуги стало дарунком для представників шляхетного роду Лозовицьких від знатного литовського князя.
Казковий і величний костел
Через певні історичні події населений пункт змінив свою назву і став називатися так, як ми вже зазначили раніше. А сталося це тоді, коли територія залишалася тривалий час незаселеною після однієї з навал орди татар. Було це в далекому XV столітті, коли татари спалили Великі Жерделі. А вже оновлене після відродження село в XVІІ столітті й стали називати Халаїмгородок. Та доволі недовго цей населений пункт мав спокій. Так вже історично склалося, що його вкотре спустошили. Цього разу під час повстання могутнього гетьмана Богдана Хмельницького. .
А далі події розвивалися не менш стрімко. У XVIII столітті селом володіли поважні шляхтичі Івановські. До цього роду, між іншим, належав і відомий письменник Євстафій Геленіуш. Саме він і долучився до появи найважливішої та найкрасивішої перлини села — фантастичного костелу святої Клари. Цього поважного пана, між іншим, навіть і поховали на подвір’ї храму.
Вже на честь іншої представниці вищезгаданого роду Івановських — Клари, як вона і заповідала, у 1913 році виник чудовий храм, про що свідчить і його назва. Костел міг з’явитися і значно раніше, втім російські владні структури це забороняли. А саме відповідний дозвіл від неї і потрібен був у ті часи.
Родина Івановських — саме з життям цього знатного роду тісно переплелись і пов’язані найважливіші сторінки історії, що стосуються появи й будівництва і самого храму, і дзвіниці, зокрема. Кінець XVIII століття ознаменувався для Халаїмгородку тим, що спершу воно належало Мацеєві Івановському — це був летичівський скарбничий. Всередині ж XIX століття вже його син Дизедерій Івановський після смерті тата взяв кермо влади в свої руки, очоливши населений пункт та керуючи їм. Зауважимо, що Дизедерій був маршалком Житомирського повіту. За декілька років після його смерті не стало і доньки цього маршалка, яку звали Фабіна (Міхаловська в шлюбі).
Заповіт на довгі роки
А вже берегиня їх роду — Клара —, після смерті двох найрідніших для неї людей, заповідала появу й освячення пам’ятного знаку, котрий присвячений і донечці, і чоловіку. Сам же знак розмістили поряд з каплицею і був він виконаний з такого цікавого матеріалу, як сірий нешліфований граніт.
Від своєї матеріали Клари син Євстахій отримав у заповіті вкрай важливе завдання — побудувати особливе місце — прекрасний костел. Втім, на жаль, Євстахію не вдалося втілити в життя та реалізувати задумане. Умова заповіту так і залишилася невиконаною, але перейшла у спадок рідним братам родини Жмігродзьких — Євстахію та Маріушу. Їх тату й мамі — Ромуальду та Анні нарешті це вдалося, і волю Клари було виконано, хоча минуло й немало часу. Але, як то кажуть, краще пізно, аніж ніколи. Варто віддати данину подяки та пошани за це, оскільки Житомирщина так і не отримала б такого прикладу справжнього шедевру архітектури, якби не заповіт Клари Івановської.
Архітектурні особливості костелу
Звели чудових храм, який нині зачаровує і від якого нині перехоплює дух за декілька років. У 1910 будувати костел почали на тому місці, де розташовувалася каплиця. Завершилося ж будівництво вже через три роки — у 1913-му. Безпосередньо спорудження храму лягло на плечі польських майстрів та мешканців населеного пункту з назвою, яка вже неодноразово сьогодні лунала, — Халаїмгородку, а також села, котре розташувалося по сусідству — Жерделі. Керували ж спорудженням костелу технолог А. Ходак та будівничий Е. Яблонський.
На моноліті з каменю височіє зведена споруда вражаючої краси з цегли й, знову ж таки, з каміння. Дах храму, варто додати, покрили не чим іншим, як червоною черепицею. Привезли її з тодішнього заводу, що знаходився у Польщі. Дивовина мелодія та звучання дзвонів, надзвичайна акустика інтер’єру — одні з родзинок та аспектів, які й з-поміж інших споруд і роблять костел святої Клари атмосферним, додають йому шарму, краси, величі.
Цікаво й те, що конструкція дзвіниці храму вкрай оригінальна — вага найбільшого дзвону орієнтовно становила кілограм 150, а поряд з великим розташовувалися ще два менших дзвони. Вже тоді костел вражав та зачаровував дивовижною люстрою з кришталю, яка височіла геть під самою стелею, посеред храму, посеред святині. А вікна будівлі теж приковували погляд вже в той період, від самого початку існування костелу, адже їх прикрашали кольорові вітражі, що створює особливий колорит у храмі та є складовою-окрасою такого архітектурного шедевру, про який нині розповідаємо. Вітражі взагалі — доволі цікаве рішення в архітектурі, особливо коли вони виконані зі смаком, гармонійно поєднуються з концепцією споруди, її дизайном. Розповідаючи про архітектуру храму, варто згадати й те, що всіх причетних до його будівництва не забуто ще й через один пізнавальний факт. А все тому, що у стіну костелу було вмуровано спеціальний камінь, на якому закарбували прізвища і пробоща, і головного будівельника, і технолога.
Неймовірна та особлива атмосфера храму
Вражаюча башта-дзвіниця, ковані, масивні й унікальні двері — це дивовижне поєднання готики, а також елементів романського стилю просто зачаровує! Завдяки небайдужій та дбайливій громаді, храм тримають просто в зразковій красі та порядку. Тут прекрасно все і зовні, і всередині. В теплі пори року храм просто уквітчаний, що створює святкову, яскраву та радісну атмосферу на душі, коли тут з’являєшся. Всередині нього також завжди вистачає прекрасних квітів. Варто зауважити також, що саме приміщення реставрували.
Свята Клара, між іншим, є покровителькою того, без чого ми нині важко уявляємо сучасне життя — телебачення. Окрім всього іншого, в костелі зберігаються: старовинний клавесин, оригінальні місцеві ікони, а одне з найголовнішого, звісно ж — мощі відомого та канонізованого Папи Римського Івана Павла ІІ.
За словами прихожан та туристів, у храмі й на його території панує просто неймовірна, спокійна атмосфера добра, гармонії, умиротворення. А сам костел, між іншим, доволі невеликий за своїми масштабами. Його обов’язково варто побачити, надихнутися та вразитися величчю і красою цього дивовижного храму! Тож пропонуємо відривати все нові грані Житомирщини та все більше її пізнавати!
