Понеділок, 29 Листопада, 2021

Церкви Житомира

Саме в них зустрічається людина з Богом. Це сокровенне місце, де можна вилити душу, розповісти про наболіле та знайти підтримку у вищих сил. Більш детально підбіркою церков нашого міста поділиться Житомир Майбутнього.

Історія будівництва храмів Божих на Житомирщині

Варто нагадати, що 26 червня 1804 року Олександр  I видав офіційний указ, затвердивши Житомир центром Волинської губернії. В той період часу православні храми знаходилися в досить поганому стані. Це були свого роду напіврозвалені побудови, котрі доживали свого віку.

В той період в Житомирі було лише дві дерев’яні церкви:

  • Хрестовоздвиженська церква на Замковій горі, побудована в 17 столітті;
  • Успенська церква на Подільській горі, побудована в 1700 році.

Про такий стан речей свідчать архівні документи. Під час богослужінь на прихожан лилися звідусіль потоки води, в діри церков залітали птиці.

Свято-Преображенський кафедральний собор

Його проєкт створили ще в 1844 році, а розпочали будівництво в 1851 році, закінчили в 1853 році. В стінах закладені залишки старої Василіанської церкви 1771 року. Через неправильні розрахунки, недостатньо міцну цеглу конструкція просто розвалилася.

Вже в 1864 році руїни розібрали, а талановитий акад. архітектор К. К. Рохау створив новий проєкт, його роботу в свою чергу доповнив проф. архітектури Е. Жибер в тандемі з В. Г. Шаламовим.

Висота собору досягає 53 метрів. В будівництві приймали участь робочі, котрі будували Псаакієвський собор в Петербурзі (1818-1858 роках). Починаючи з 1876 року на цокольному поверсі ховали померлих Волинських архієпископів. В срібній рамі розмістили розділ преподобної мучениці Анастасії. До її чудотворних мощів приїжджали паломники не тільки з Волині, але і з усього світу. В радянські роки церкву закрили, а мощі Анастасії зникли. До 1991 року цокольний поверх храму використовували під складське приміщення. Далі собор запланували знести, а на його місці побудувати Дім Червоної Армії. Варварським планам не судилося збутися, на заваді стала Друга світова війна.

Це справжня пам’ятка архітектури державного значення, одне з найвеличніших побудов в нашому місті.

Свято-Михайлівський кафедральний собор

Його побудували на кошти житомирського купця Михайла Хаботіна в 1856 році. В тому ж році храм Господній освятили. Михайло прагнув, щоб собор не підкорювався світській та місцевій духовній владі. Після того, як він помер, його рештки поховали під церквою. В радянські часи їх дійсно по-варварськи викопали. Їх доля не відома.

Мало хто знає, але саме в цьому соборі хрестили Святослава Ріхтера. До 1927 року церкву використовували в якості храму української автокефальної православної общини. Потім приміщення використовували не за призначенням, як склад. Вже в часи Другої світової війни храм повернули всім віруючим.

На стінах собору вціліли до наших лише два фрагменти іконопису. Відомо, що їх виготовили ще в 19 столітті.

Преображенська церква та келія Троїцького монастиря

На краю обривистого скельного мису р. Тетерів розташовані ці два об’єкти. Відомо, що історія монастиря розпочалася ще в 15 столітті, завдяки житомирському князю Володимиру. Це було важливе місце, друге після Почаївського монастиря. Церква побудована з цегли, в 1883 році відкрилася церковно-парафіяльна школа. А в 1930-х роках церкву закрили. Її використовували в якості складу, а далі вже як школу.

По закінченню війни в приміщенні знову розмістили школу, а вже в 1990 році містяни могли знову ходити в Преображенську церкву. Через три роки прихід перетворили в монастир.  

Це один з найбільших православних храмів у всій Україні, є пам’ятником архітектури державного значення у м. Житомирі. В інтер’єрі можна побачити настінний олійний живопис 19 століття. Варто додати, що ікони собору написані Михайлом Васильєвим – російським академіком.

Троїцький костел та дзвіниця

Костел побудували в 1805 році, стиль виконання – пізнє бароко. Це по суті остання пам’ятка, побудована в стилі барочної архітектури в Україні. Храм є останнім побудованим в Україні католицьким костелом. Після його побудови, зводили лише православні святині. Тому це місце є особливим. Розташована пам’ятка в селі Ліщин, Житомирської області.

Дзвіниця в цьому випадку є завершальним елементом, знаходиться поруч. Вона також цегляна, квадратної форми, з шатровим завершенням. Дві будівлі оформлені в стилі іонічного ордену. Окрім цієї пам’ятки, в селі є садиба в минулому, а наразі загальноосвітня школа. Ці об’єкти цікавлять туристів. Якщо ви хочете побачити щось нове, варто почати з цього населеного пункту.

Церква Різдва Богородиці

Це діючий православний храм, розташований у селі Кодня Житомирського району. Побудували храм Божий в 1841 році, стиль виконання – неокласицизм. В інтер’єрі досить чітко прослідковуються декоративні розписи ще початку 20 століття. Підходячи ближче, одразу вбачаються чотири великі колони, церква прямокутної форми. Такі риси більше притаманні храмам Стародавньої Греції або ж Риму.

Якщо оцінювати зовнішній вигляд церкви в цілому, то вона разюче відрізняється від сільських храмів. Відомо, що церкву побудували за гроші поміщика Михайла Корженєвського. А вже цегляну триярусну дзвіницю побудували на кошти парафіян. Ці дві будівлі мають статус пам’ятки архітектури.кварква сффс

Віра у нашому житті

Можна довго говорити на цю тему, але одне можна сказати точно. Віра – це не тільки щось в глибині душі, але це ще й поклик до дії. Простий приклад.

  1. Хлопець любить дівчину, але нічого при цьому не робить.
  2.  Хлопець любить дівчину і відмовляється від пляшки пива, щоб придбати троянду дівчині.

Відношення до даних ситуацій дійсно різне. Релігія є життєвою духовною та матеріальною єдністю. Людина вірує не лише в церкві, чи в храмі, вдома, але і протягом всього свого життя. Господь дає нам свою благодать, людина бачить світло.

В Житомирі є дійсно чимало храмів та церков, де можна набратися сил, духовно та душевно зміцніти. В одне з таких місць варто потрапити хоча б раз.

Latest Posts