Після розпаду радянського союзу, на документах, насправді ще багато часу Україна відчувала на собі відгомін тієї епохи. Це відчувалося у всіх сферах діяльності життя. Біда в тому, що і досі існують в нашій державі особи, яким до смаку той стиль життя, який проповідувала радянська влада. Хто з нас не бачив бабусь чи дідусів, які влаштовували бійку в маркеті за зайвий пакет гречки. Далі на zhytomyr-future.
В перші роки незалежності кожного дня містяни їздили на роботу і транспорт відігравав важливу роль у житті людей. Ніхто не каже, що і зараз громадський транспорт не важливий. Якщо ще з тролейбусами все було більш менш ще до появи маршрутних таксі, то всі хто їздив в перших маршрутках запам’ятали той транспорт на багато років.
Автобус чи банка зі шпротами?
Перші маршрутні таксі почали курсувати у найближчі села, туди де не було можливості дістатися тролейбусам. Таких населених пунктів було з десяток, а саме Довжик, Іванівка, Тетерівка, Барашівка, Давидівський масив тощо. Відповідно містяни приймали рішення на користь маршруток, аби не йти кілька кілометрів пішки до найближчого тролейбуса. І коли салон заповнювався до відказу, ще на першій зупинці починався концерт під назвою “могутній український фольклор”. Деякі школярі вивчали цікаві фразеологічні обороти не доїхавши до школи і уроки української мови перетворювалися у чисту формальність. Дорослі просто поповнювали свій словниковий запас новими епітетами. Дізнавалися куди сьогодні підуть водії і керівництво маршруту. Щодня маршрут водіїв не відрізнявся, а саме той, що був прописаний на табличці автобуса і куди його відправляли пасажири.
Якщо цікавлять цифри, то перші маршрутки в місті з’явилися близько 1995 року. Нумерація була примітивна і проста, адже нині всі намагаються вписати більше цифр на номері маршруту. А перші маршрути мали номери 2, 2а, 3, 6 і щось на кшталт того.
Не дивно, що з плином часу змінилася якість автобусів, які курсували по місту, вони стали вищими, комфортними не лише через те, що перші автобуси приходили в непотріб після руйнівних дій пасажирів, які думали що автобуси гумові і намагалися їх розтягнути.
Вартість проїзду в перші роки була смішною за сучасними мірками. При нинішніх 10-20 гривень, на початку епохи маршруток пасажири викладали всього 50 копійок. Чим далі, тим кращими ставали автобуси, натомість і вартість проїзду ставала дедалі більшою. Надалі ми продемонструємо тих монстрів, які відвозили Житомирян в пункти призначення.
Peugeot J9
Чи не найперший автобус, що з’явився на вулицях Житомира, як маршрутне таксі. Висота такого автобуса складала 2 метри і 30 сантиметрів. Якщо відняти кліренс (просвіт між дорожнім покриттям і нижньою точкою кузова) та ще з три десятка сантиметрів товщини підлоги і даху автобуса, залишиться 1.6-1.7 метра вільного простору для стоячих пасажирів. Ті хто мали ріст понад 1,6 метра були вимушені прихилити голову і це при тому, що іконки не завжди були в автобусі. В базовій комплектації вказано 18 місць, але майже завжди їх було 12. Інші сидіння демонтувалися, адже замість 6 сидячих пасажирів можна було вмістити 10-15 стоячих. Здається, вигода очевидна.
Газель 322132
Довгожитель, автобус який їздить і досі на деяких маршрутах, щоправда, лише по області, у віддалені села. Уявіть лишень, що з середньою висотою такого автобуса заявленою у характеристиках 2,2 метра, з урахуванням кліренса, ширини даху і підлоги в салоні залишалося для пасажира, який їхав стоячи майже 1,5 метра. Були варіанти у місті на 8 або 14 посадкових місць. Але наявність сидінь в таких автобусах в ті часи вирішували не відповідні інстанції, а доля випадку та настрій водія, який міг на свій розсуд демонтувати 2-3 сидіння, задля підвищення кількості стоячих пасажирів.
Та навіть не дивлячись весь дискомфорт, який виходив на перший план в часи перших маршруток, в цьому був шарм. Найголовнішим було те, що люди були ближче один до одного. Як би це не було парадоксально, але так було веселіше. Не комфортно, але весело. Не дивлячись на всю нервозність пасажирів, все ж були інколи винахідливі люди, які могли розбавити весь нервовий момент однією фразою. І після того можна було вважати, що дорога вдалася.
