Вівторок, 9 Серпня, 2022

Історія телефонного зв’язку у Житомирі

Певно, складно уявити своє життя без телефонного зв’язку, адже це – запорука ефективної комунікації, безпеки та комфорту. Ця технологія пройшла тернистий шлях розвитку та становлення. Про те, як виникла телефонна мережа на Житомирщині, розповість детальніше zhytomyr.future.

Історія започаткування телефонного зв’язку у світовому масштабі та в Україні

Телефонний зв’язок у світі зародився у 1870-х роках, а протягом 1870-1880-х років у США та Великій Британії розгорнулася перша телефонна мережа. 

Що стосується України, то першими містами, у яких було встановлено телефонний зв’язок, були Одеса, Київ, Львів та Харків. Так, у Одесі ця подія сталася у 1882 році, у Львові – у 1884 році. У 1886 зв’язок телефоном з’явився у Києві, а 1888 року у Харкові. 

Міжміський зв’язок телефоном українцям вдалося протестувати протягом 1910-1912 років, а першими містами, між якими було встановлено з’єднання, були Одеса та Миколаїв, далі ця опція стала доступна і для мешканців Харкова та Катеринослава. 

Телефонний зв’язок у селі став доступний 1899 року та був встановлений у повіті, який відносився до Харківської губернії. 

Перші телефонні апарати з’явилися у Києві у 1884 році, втім, на початку їх застосовували лише для того, аби забезпечити внутрішній зв’язок. Будівництво першої телефонної станції у місті розпочалося 1885 року, вона розташовувалася у будівлі пошти на Хрещатику. 

Першу телефонну станцію Києва було офіційно відкрито 1 квітня 1886 року, і цього дня у місті розпочали функціонувати 60 телефонів. Станом на кінець 1886 року у Києві вже налічувалося 175 телефонів, 10% із яких перебували у власності місцевих мешканців, а 55% були у наявності у торговельних фірм, адміністрацій та закладів промисловості. 

Станом на 1892 рік у Києві  вже налічувалося понад 400 абонентів телефонного зв’язку та було зареєстровано близько 480 телефонних апаратів. На телефонній станції працювало 37 працівників, у наявності було 9 комутаторів, на кожен із яких протягом доби приходило до 200 з’єднань.          

1893 року у Києві побудували чергову, вже другу телефонну станцію, яка розміщувалася на Подолі. 

Втім, розвиток телефонної мережі на цьому не завершився, тож протягом 1904-1912 років кількість кабельних мереж у Києві зросла до 4000 пар, місткість станції становила до 4200 номерів. Разом з тим, зазнала позитивних змін і якість телефонного зв’язку. Втім, у цьому були й певні складнощі, адже популярність телефонного зв’язку та попит на цю послугу виявився набагато більшим, аніж можливості телефонних мереж, тож 1912 року потужність усіх ємностей було вичерпано. Втім, після спорудження нової будівлі Міської телефонної мережі за адресою старого приміщення, розпочинається новий етап розвитку цієї технології. Реставраційні роботи було завершено у жовтні 1914 року, і завдяки цьому було покращено і якість телефонного зв’язку, і підвищено попит на цю послугу.   

Історія започаткування та розвиток телефонної мережі у Житомирі  

        

  

Відлік розвитку та становлення телефонної мережі на території Житомирщини розпочинається у 1857 році. Так, саме цього року у місті Житомир з’явилася телеграфна станція. Телефонному зв’язку на території Житомирщини довелося подолати труднощі на шляху до еволюції та розвитку. Так, телефонія у регіоні розпочалася із телеграфної станції та з  плином часу переродилася у автоматизовані телефонні станції. Цікавий факт, що у середині 1996-року у місті Житомир розпочали свою роботу дві базово укомплектвані станції мобільного телефонного зв’язку UMC (МТС), і перший у місті телефонний зв’язок із мобільного телефону зробив голова Житомирської обласної державної адміністрації Антон Малиновський. 

Варто зазначити, що перші моделі телефонних апаратів, які було встановлено у Житомирі мали доволі незвичний оку вигляд та особливості користування через їхню будову. Так, функції і навушника, і мікрофона у цих апаратах забезпечувалися завдяки одній і тій же деталі. Тож коли користувач говорив у цей телефон якусь фразу, аби почути відповідь співрозмовника, потрібно було приставити трубку, через яку здійснювалася розмова, вже до вуха. 

Втім, система телефонії у Житомирі нічим не відрізнялася від телефонних мереж, які функціонували у інших містах. Так, телефонна лінія була дводротовою. У телефонних апаратах, які встановлювалися у Житомирі, було вбудовано індуктор, завдяки обертам ручки вироблявся електричний імпульс, який у свою чергу фіксувала телефоністка. Аби забезпечити безперебійну та якісну роботу мікрофону, телефонний апарат був оснащений місцевою батареєю, яка працювала від живлення. Завдяки наявності місцевої батареї система і мала таку назву “МБ”. 

Перші телеграфні станції у Житомирі працювали у ручному режимі

На перших телеграфних станціях у Житомирі увесь процес з’єднання абонентів відбувався у ручному режимі. Так, цей процес здійснювався за допомогою співробітниць телефонних станцій, яких у народі прозвали “баришнями”. До слова, на позицію телефоністок брали лише жінок, і обов’язковою умовою було, аби у них були довгі руки, адже їм потрібно було мати змогу з легкістю дістати до пристроїв, які розташовані у найбільш віддалених місцях, при цьому сидячи за комутатором. 

Варто зазначити, що телефонний зв’язок у Житомирі був доволі прогресивним. Так, саме у цьому місті розпочала свою роботу телеграфна станція “Житомир-Варшава”, яка є однією із перших в Україні. 

Так, відповідно до даних, зафіксованих у “Статистичному врємєнніку російської імперії”, Житомирське телеграфне відділення було одним із найбільших. 

У складі Житомирського телеграфного відділення зокрема перебувало 18 станцій, протяжність телефонних ліній у кількості вісім штук складала 3156 кілометрів та налічувала 19 проводів. Так, можна зазначити, що кожен 13-й кілометр телефонних ліній імперії належав житомирській станції. Станом на 1880 рік завдяки Житомирській телеграфній станції було здійснено передачу близько 43 тисяч телеграм із усіх зафіксованих на території імперії телеграм. 

У Житомирі в 1890 році запрацювала перша телефонна мережа

Перша телефонна мережа у Житомирі запрацювала 26 березня 1890 року. Центральна телефонна станція розташовувалася у штабі Другого піхотного комплексу. Завдяки телефонному зв’язку відбувалася комунікація між казармами 125-го Курського піхотного полку, начальником штабу та штабом 32-ї дивізії і квартири командира корпусу. 

Відповідно до даних, зафіксованих у довіднику “Відомості про число абонентів та кількість абонованих телефонів у державних мережах», станом на 1900 рік у місті Житомир налічувалося 104 телефонних абоненти. У 1900 році на території імперії було зареєстровано 87 міст з наявним у них телефонним зв’язком, Житомир перебував на п’ятидесятому місці. Тож варто зазначити, що Житомир перебував на восьмому місці серед дев’ятнадцяти телефонізованих міст України.

Станом на 1912 рік до житомирської телефонної мережі було підключено 650 абонентів. 

Що стосується тарифікації послуги, то для абонентів з Житомирщини вартість залежала у першу чергу від відстані, на якій вони перебували від телефонної станції. Так, у разі, якщо вони перебували на відстані до верст, то обслуговування їм обходилося у 75 рублів щорічно, якщо на відстані більшій, аніж 2 версти, то вартість зростала, і за кожних 213 метрів сума збільшувалася на 2 рублі. 

1914 року у Житомирі розпочали роботи із прокладання телефонних кабелів під землею, адже почастішали випадки аварійних ситуацій на повітряних лініях, адже у першу чергу, вони могли зіштовхнутися із контактними дротами трамваю, або ж із лініями електропередач. 

У 1937 році була утворена Житомирська область, і у кожному із 34-х районних центрів було прокладено телефонні лінії. 

Перша на Житомирщині автоматична телефонна станція запрацювала у 1963 році

У 1963 році в Житомирі запрацювала перша на території області автоматична телефонна станція. Ця станція налічувала чотири тисячі номерів, їхня кількість зросла до десяти тисяч номерів. 1969 року у місті Житомир встановили три перші телефони-автомати, за якими можна було говорити із абонентами, що перебувають за межами міста, протягом двох років їхня кількість зросла до восьми автоматів. Станом на 1970-ті роки у телефонній міській мережі Житомира налічувалося близько 70 тисяч абонентів. 

У першій половині 1996 року у Житомирі було введено в експлуатацію 2 телефонні станції оператора UMC. Першим абонентом цієї телефонної мережі став губернатор Житомирської області Антон Малиновський, адже саме він здійснив перший дзвінок мобільним телефоном. У другій половині 1996 року мобільне покриття було розширене на території Житомирської області, а також запрацювала станція у Бердичеві та у Коростені. 

Latest Posts