П’ятниця, 12 Серпня, 2022

Історія житомирського трамваю

Відлік історії трамваю у місті Житомир розпочинається 22 серпня 1899 року. На території України – це п’яте місто, у якому була започаткована та розвивалася система електричного пасажирського трамваю. У Житомирі він пройшов шлях від основного виду транспорту, був витіснений тролейбусною мережею та “скотився” до єдиного маршруту. Детальніше про історію цього добре відомого місцевим мешканцям та популярного виду громадського транспорту на zhytomyr.future.

Початок історії трамваю у Житомирі

1985 року представники житомирського місцевого самоврядування та підприємець Ліхачов уклали угоду стосовно будівництва кінного трамваю, який був би вантажним та мав би рухатися від залізничного вокзалу та кінцевою точкою призначення був би Богунський тартак. Втім, зимою 1896-го, а саме у лютому, договір було передано іншому підприємцю, Лазарю Полякову, якому вдалося переконати міську владу у відсутності перспектив кінного трамваю, тож у документі йшлося вже про новий формат трамвайного транспорту, а саме той, на електричній тязі. 

У Житомирі починає курсувати вантажний трамвай, яким возили зерно та деревину

Вантажний трамвай у Житомирі розпочав свою роботу у травні 1897 року.  Трамвайний маршрут пролягав повз вулицю Сінну, Північну (Миколи Сціборського), Велику Вільську (Перемоги), транспорт рухався Старим поштовим шляхом повз річку Кам’янка і сягав Богунського тартака. Трамвайна колія мала ширину 1000 міліметрів. Трамваєм возили деревину до вокзалу та зерно до млину. Які етапи розвитку довелося пройти вантажному трамваю у місті Житомир, інформації немає. 

У Житомирі з’являється та набуває популярності пасажирський трамвай      

   

Що ж стосується історії пасажирського трамваю у Житомирі, то датою його започаткування можна вважати 22 серпня 1899 року. У Житомирі було побудовано чотири трамвайні лінії. Так, ці трамвайні лінії мали відповідні назви Київська, Чуднівська, Бердичівська та Вільська, які мали маршрути 1,2,3 та 4. Усі ці чотири трамвайні лінії мали одну колію. Варто зауважити, що перші роки функціонування для житомирського трамваю були непростими, адже візникам настільки не подобалася його поява на вулицях міста, що вони боролися із ним різними підступними методами, навіть і підкладали дерев’яні колоди на рейки, аби завадити його руху. 

1901 року у Бердичівську лінію було внесено зміни. Так, її продовжили, і вона простягалася від єврейського шпиталю та прямувала до притулку Дуриліних.

1909 року у Житомирі відкрили п’яту лінію, яка поєднала Київську лінію та Житній ринок. 1914 року у п’яту лінію було внесено зміни та продовжено аж до Сінного ринку, Київська лінія прямувала від вокзалу до перехресть вулиць Бориса Тена, Вокзальна та Вітрука. 

У влади Житомира були плани погодити ще п’ять трамвайних маршрутів, а автор проєкту столичного бензотрамваю мав побудувати трамвайну лінію, яка б сполучала Київ та Житомир, втім, Перша світова війна внесла корективи у ці ідеї, і вони зупинилися на етапі проєктування. 

Протягом 1918-1920 років для трамвайної мережі у Житомирі настало затишшя, вона не працювала протягом цього часу. 1921 року було побудовано тупик, який вів від вулиці Московська до лінії вантажного трамваю. 1935 року Вільську трамвайну лінію було продовжено, і вона прямувала до Богунського мосту. 

Воєнні дії 1941 року призвели до закриття п’ятої (Московської) та Вільської трамвайних ліній. 

Німецькі окупанти використовували трамвай у Житомирі к власних цілях: перевозили ним вугілля

Так, німецькі окупанти використовували житомирський трамвай у своїх цілях, зокрема, перевозили ним вугілля з вокзалу та до електричної станції. Тож Київська трамвайна лінія поповнилася додатковим відгалуженням, який рухався до залізничних колій Товарно-вантажним провулком й вулицею Іподромна. Така ж доля спіткала і Бердичівську лінію, адже до неї також добудували відгалуження, яким трамвай рухався до розташованої на вулиці Жуйка електричної станції. Тобто, можна підсумувати, що починаючи із 1941 року вантажний трамвай здійснював рейси вулицями Київська, Велика Бердичівська, Жуйка та заїжджав на Товарно-вантажний провулок. Для житомирського вантажного трамваю було залучено пасажирські вагони, які було переобладнано. Втім, цей маршрут не був новим, адже його було запроєктовано ще у 1934 році та навіть було вже придбано рейки для нього, тож по закінченню війни його було знову запущено в роботу. Лише у 1953 році у Житомирі припинилися трамвайні вантажні перевезення, адже до міської електричної станції було  прокладено гілку залізниці. 

У 1944 році в Житомирі відновила роботу п’ята трамвайна гілка (Московська), а лише у 1948 році вдалося відновити Вільську трамвайну лінію. Втім, до маршруту було внесено вимушені зміни, і він існував як дві ділянки, які були відокремлені одна від одної. Так, перша з цих ділянок була частиною трамвайної системи міста, натомість друга з них була поза нею і складалася із старих вагонів. Для того, аби подолати відстань між цими двома ділянками, транспорту не було, тож пасажирам доводилося долати її пішки. Вільська лінія була об’єднана лише 1950 року. 

Після впровадження у Житомирі тролейбусної мережі, трамвай у місті втрачає свою актуальність як вид громадського транспорту

У 1955 році в Житомирі починають готуватися до запровадження в місті тролейбусної мережі, а відповідно і до курсування тролейбусів. Тож аби запобігти повторам у тролейбусних та трамвайних маршрутах, було вирішено перенести трамвайні колії з вулиці Київської на паралельну їй вулицю Котовського (трамвайна лінія Київська). 

1956 року трамвайні кінцеві зупинки, які були на площі Соборній, було перенесено, і вони розташувалися на площі Перемоги, яка була сусідньою. 1958 року трамвайні колії, розташовані на вулиці Великій Бердичівській, було перенесено на паралельну вулицю Льва Толстого а також паралельну вулицю Першого травня (трамвайна Бердичівська лінія). 

у 1958 році — рейки з вул. Великої Бердичівської пернесено на паралельні вулиці 1 травня і Льва Толстого (Бердичівська лінія).

У 1964 році припиняє своє функціонування Вільська трамвайна лінія, адже було сформовано тролейбусний маршрут і могли виникнути повтори з трамвайним. Така ж доля у 1965 році спіткала Київську трамвайну лінію та Чуднівську, втім, дата припинення її існування залишається невідомою. 1974 року припинила функціонування і Бердичівська трамвайна лінія, адже у зв’язку із “переселенням” з вулиці Велика Бердичівська втратила свою актуальність та популярність.

Тож варто зазначити, що починаючи із 1974 року, трамвайна історія у Житомирі зазнає значних змін. Так, з цього року у місті залишився один-єдиний маршрут курсування трамваю, тож навіть зникає потреба якось його нумерувати та присвоювати якусь цифру. Втім, враховуючи те, що усі інші чотири трамвайні лінії припинили своє існування, цей єдиний трамвайний маршрут розвивається та набуває популярності серед місцевих мешканців. Зокрема, 1961 року у Житомирі було побудовано трамвайну лінію, яка пролягає повз вулицю Бориса Тена, вулицю Східну, а кінцевою зупинкою маршруту можна назвати територію неподалік міського Ботанічного саду. Як тільки ця трамвайна лінія була побудована, вона мала одну колію, проте була переформатована, і було додано ще одну колію. 1963 року цю трамвайну лінію було продовжено Житомирського льонокомбінату. 

1977 року Житомирське трамвайне депо переїхало з вулиці Мала Бердичівська на територію новозбудованого трамвайно-тролейбусного депо №2. 

Latest Posts

.