Найвідомішим місцевим транспортом нашого міста є трамвай. Його історія вражає, адже в 2021 році йому виповнилося 122 роки. Це перший міський електричний транспорт, котрий пройшов чималий шлях трансформації. Детальніше про довгу дорогу трамваїв міста розповість Житомир Майбутнього.
Історична довідка
Розпочалася історія будівництва кінного вантажного трамваю в 1895 році. Саме в цей період міська влада уклала договір з Ліхачовим – підприємцем Житомира. Наступного року договір будівництва лінії від залізничного вокзалу до Богунського тартака перейшов до Лазаря Полякова. Підприємець довідався про відсутність перспектив кінної тяги, та запропонував інше рішення – електричну побудову лінії.
Травень 1897 рік є початком функціонування вантажного трамваю. Лінії проходили через такі райони:
- територія нинішньої в’язниці;
- вулиця Сінна;
- вулиця Північна, більш відома наразі як вулиця Миколи Сціборського;
- вулиця Велика Вільська, наразі центральний район Житомира – вулиця Перемоги;
- далі трамвай рухався по Старопоштовому шляху, наразі по Вільському шляху;
- через район Кам’янки трамвай доїжджав до Богунського тартака.
Це був шлях перевозу лісу (з Богунського тартака до залізничного вокзалу), та зерна в зворотному напрямку до млина. Планувалося впровадження пасажирського руху, згодом цю ідею вдалося втілити в життя.
Житомирський пасажирський трамвай
Його відкрили 22 серпня 1899 року. В той період діяло чотири маршрути.
- Маршрут №1 – Київська лінія. В 1914 році її продовжили від території Вокзалу до Вокзальної, Бориса Тена та Вітрука.
- Маршрут №2 – Чуднівська лінія.
- Маршрут №3 – Бердичівська лінія. З 1901 року лінію продовжили до притулку Дуриліних.
- Маршрут №4 – Вільська лінія.
- Маршрут №5 – Московська лінія, її відкрили пізніше інших в 1909 році. Вона стала поєднувати маршрут №1 з Житнім ринком. Трохи згодом в 1914 році її продовжили до території Сінного ринку.
Пасажирський трамвай був одноколійним. Від початку його функціонування візники боролися з ним, підкладаючи дерев’яні колоди в рейки. Та на долю першого в місті електричного транспорту це не вплинуло.
Варто додати, що інженер Тимченко, котрий є автором проєкту Київського бензотрамваю, мав досить амбіційні плани стосовно подальшої долі житомирського трамваю. Інженер планував прокласти трамвайну лінію сполучення Київ – Житомир, проте війна зупинила ці плани на стадії проєктування.
Трамвайні лінії почали закривати
Війна не пройшла повз, в 1918-1920 роки система не працювала взагалі, а в 1941 рокі маршрут № 4 та №5 закрили. Поступово одні лінії закривалися, інші відновлювалися, допоки в місті не почав функціонували лише один трамвайний маршрут, причому без номера.
І хоча житомирські трамваї функціонують вже 122 роки, від розвиненої системи залишився один маршрут. Це вузьколінійна система електричного трамвая, котра працює досі. І хоча їй не порівнятися, наприклад, з перевезеннями міськими трамваями Львова, проте житомиряни полюбляють цей вид місцевого транспорту. Є в ньому якась романтика та особлива атмосфера, історія міста.
