Четвер, 18 Квітня, 2024

Про тип моніторів “Житомир”

З давніх часів напрацювання у флоті були цвітом людського конструкторського інтелекту. Оскільки корабель — це досить велика споруда і велика команда, тут було місце і персонал для обслуговування найцікавіших приладів, яких в процесі еволюції відсіяли чи електрифікували і мінімізували. Не дивно, адже водні шляхи — це їжа і транспортування. Житомиру попри велику відстань до моря вдалося проникнути у історію військово-річкового флоту. Далі на zhytomyr-future.

Монітор — солоно- і прісноводний

Монітор — це низькобортний невеликий артилерійський військовий корабель з невеликою осадкою. Їхнє бойове завдання — удари та патрулювання прибережних, внутрішніх і річкових вод. 

Цей вид суден названий на честь американського броненосця “Монітор” (з англійської monitor — контролювати; в американській англійській — наставник), збудованого у Північних Штатах Америки під час громадянської війни. Корабель включав у себе 47 нових запатентованих винаходів. Це судно вступило у перший бій між броненосцями. Через броню і низький борт “Монітор” зміг лишитися майже неушкодженим після бою з суперником, який був більший у кілька разів та мав чисельніше артилерійське озброєння. Бій завершився нічиєю — артилерія обох кораблів була неефективною проти ворога. Однак цей бій подарував менш зубатому “Монітору” неабияку славу. І подібні кораблі почали будувати всі провідні морські держави.

Його низький силует — його перевага і вада: вихід у неспокійне море ставало просто катастрофою. Хвилі перекочувалися через невисокі борти, був ризик перевернення монітора. Низька осадка і погана морехідність дозволила моніторам бути корисними у річковому й озерному флотах. Серед річкового транспорту монітори – найбільші кораблі.

Тип “Житомир”

Тип моніторів “Житомир” з’явився як тип “Варшава”, часом називають типом “Гданськ” за місцем побудови. Тип налічував 4 представники: “Варшава”, “Городище”, “Пінськ” і “Мозуш”.

На початку 1920 року польський уряд уклав угоду із верф’ю в Данцигу на побудову 4 річкових моніторів. Зауважимо, що цей проєкт заклали під час радянсько-польської війни початку ХХ століття.

Кораблі мали майже все днище плоске, тільки ніс трохи задирався, формувавши лижоподібну форму. Завдяки циліндричній формі бортів і днища біля носу та плоскі борти конструкторам вдалося втиснути таку водотоннажність (110 т) і таку осадку (0,7 м). “Варшави” рухалися завдяки трьом гвинтам, які приводилися в рух чотирма бензиновими двигунами.

Екіпаж налічував 30 осіб. Військовослужбовці спали в гамаках, обідні столи та лавки складалися. Освітлення корабля було електричним — до одного із двигунів була підключена динамомашина. Проєкт критикували за розміщення порохових погребів та паливних баків поряд.

Під час ходових випробувань корабели з’ясували, що по параметрах осадки та швидкості кораблі не відповідають запиту. Погіршення ходових характеристик відбулося через посилення бронювання кораблів, тож верфь заплатила штраф замовнику.

Під стягом Другої Речі Посполитої

Виконавці проєкту здали “Варшави” у квітні 1920 року. Ці кораблі спершу увійшли до складу Віслянської річкової флотилії, яка базувалася у Торуні. Ця формація проіснувала до кінця жовтня 1925 року, після чого кораблі передали Пінській річковій флотилії Республіки Польща. Озброєння передбачалося таке: дві гармати калібру 105-мм у бронебаштах, 5 кулеметів у менших баштах.

В ІІ половині 1930-тих кораблі віддали на модернізацію. Якщо “Торунь” зазнав масштабнішої реконструкції, то решта три — лише зміну озброєння. Дві одинарні башти замінили на одну двогарматну (75 мм) на носі та одну одногарматну (гаубиця 100 мм) на кормі. Гармати для носової башти були французького виробництва, для кормової — австрійської (звучить незручно уже при модернізації, уявіть, як під час ремонту!). “Торунь” зазнав таких оновлень: розширили бойову рубку, встановили пристрої для керування вогнем, поставили 3 гармати 75 мм. Майбутній “Житомир” удосконалювали протягом 1938-1939 років. Для зменшення осадки у “Варшав” становили спеціальні булі, що зменшило осадку до 0,65 і швидкість на майже 3 км/год. Заміна башт дозволила розстріляти старі, цей експеримент показав, що броня незадовільної якости — замість високолегованої сталі використали звичайну вуглецеву.

В Другу світову монітори вступають без зенітного озброєння. Попри нещодавну модернізацію монітори виявилися неготовими до нової війни, а їхнє артилерійське озброєння значно посилити не вдалося.

Після нападу на Польщу Третього Райху, у спину полякам вдарив Радянський союз. Поляки отримали наказ не вступати у бій з червоними військами, якщо це тільки можливо. Керманич Пінської флотилії Зайнчковський наказав затопити монітори, які не могли пройти Королівський канал. Мавши надію на те, що вони зможуть продовжити боротьбу, поляки закопали цінні механізми і прилади. Монітор “Варшава” сів на пісок, а решту кораблів серії вдалося потопити. Це звичний тактичний прийом для недопущення захоплення судна ворогом.

Служба у Червоному флоті

Після розгрому польських військ радянські військові почали піднімати трофейні кораблі. Загалом червоні змогли підняти 8 моніторів, 19 бронекатерів і 35 пароплавів. Першими вдалося підняти монітори “Пінськ” і “Торунь”. Після підняття кораблів, їх перейменували, що забобонними моряками вважалося поганою прикметою. Оскільки першим підняли “Пінськ” (“Житомир”), то в радянських джерелах тип моніторів “Варшава” перетворився на тип “Житомир”. Іншим моніторам цієї серії призначили такі назви: “Городище” — “Бобруйськ”, “Торунь” — “Вінниця”, “Варшава” — “Вітебськ”.

“Житомири” переозброюють так: 3 радянські гармати 76 мм, 2 кулемети ДШК і 4 кулемети іншого типу. Після модернізації відзначають високу кучність стрільби, хоча радянські гармати були менш досконалими ніж французькі. До речі, ці самі французькі гармати постачалися у Росію перед Першою світовою, однак під калібр 76 мм, а не 75 мм.

1941 року планували встановити універсальну 37-мм гармату та вилучити 4 кулемети, однак Третій Райх напав на СРСР і зірвав план переозброєння.

Доля флотилії

Спершу 4 “Житомири” і “Смоленськ” включили у Дніпровську військову флотилію. У червні 1940 року їх перевели у новосформовану Пінську військову флотилію, яка майже повністю складалася із польських кораблів. Передбачалося, що ця флотилія вестиме бойові дії на Дніпрі.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР екіпажі “Житомирів” стали на захист СРСР. Командував “Житомиром” старший лейтенант Биков. 15 липня 1941 року монітори “Житомир”, “Вітебськ” і “Вінниця” надавали вогневу підтримку 232 піхотній дивізії. У тому бою “Вінниця” отримала пошкодження від німецької артилерії, тож наступного дня екіпаж підірвав монітор, аби він не потрапив до рук ворога.

Після того, як німецька армія встановила контроль над обома берегами Дніпра в місці впадіння Прип’яті, флотилія опинилася у пастці. “Бобруйськ” і “Житомир” потонули в бою, під час прориву біля села Пічки. “Вітебськ” прорвався, однак згодом був затоплений власним екіпажем, аби не допустити захоплення ворогом.

Після відкинення лінії фронту в 1944-1945 роках радянські військові підняли рештки моніторів, після чого відправили рештки на лом.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.