Без електрики важко уявити сучасний світ. Електроенергія справді перевернула світ. Російська імперія не змогла зробити промислову революцію через нерівномірне розселення населення, недостатню інтелектуально-технічну базу та ще багато факторів. Відновлення занепалої за часи боротьби за незалежність та посилення промисловості на підконтрольній території України було за радянської влади. Україна, порівняно з рештою підконтрольованих Петербургу та Москві, була достатньо населена, аби створити ефективну промислову мережу. Далі на zhytomyr-future.
Перші вольти
Документально підтверджено перший спалах електролампочки в Житомирі стався 1896 року. Тоді ще Російська імперія не мала великих потужностей електровиробництва, тому електрогенерація проводилася невеликими регіональними станціями. За рік в житомирському притулку для дітей було запущено в експлуатацію стаціонарну електростанцію. 1899 року було запущено першу Центральну електростанцію потужністю 315 кВт та запущено в Житомирі перший трамвайний маршрут, до речі, третій в Україні після київського і катеринославського. На початку ХХ ст. електрифікація почалася з серйозним розмахом – місто почало освітлюватися електролампочками, розбудовували мережу в Бердичеві та Новоград-Волинському, масштаби виробітку (а отже і споживання) виростали.
Радянська електрифікація
Перша світова війна та національно-визвольні змагання змістила громадські акценти. Після поразки української революції Житомирщина потрапила під контроль комуністичної Москви. 1923 року почали активну розбудову електромережі. Держава розпочала будівництво електростанції на паровій турбіні. В електростанціях використовувалися як паливо донбаське вугілля. Його привозили залізницею, а до самої електростанції – гужовим транспортом (кіньми чи волами). На річці Тетерів біля скелі Голова Чацького побудували гідроелектростанцію. Гідроелектростанції будували і в інших районах області.
Під час німецько-радянської війни електростанцію не пошкодили. Наказу про знищення не надійшло, а взяти на себе ініціативу місцеве командування не посміло. Під час німецької окупації електростанція працювала лише частково – як правило, лише один турбогенератор, часом підключали другий. Німецькі солдати під час відступу демонтували частину обладнання, під час боїв сильно пошкодили електромережі області. Після звільнення від німецької окупації почали відновлення електромережі і після шести років по закінченню Другої світової війни потужності виробництва вийшли на довоєнний рівень.
Почали приділяти увагу і електрифікації сіл – на 1955 рік діяло 321 сільські електростанції. 1955 року почалися роботи асфальтуванння міста, а відповідно і перебудову електромережі – змінили кабелі та перенесли їх під тротуари.
У 1960-тих роках закінчилася ера малих електростанції – електромережу переробили на вседержавний рівень, електростанції почали підпорядковуватися “Київенерго”.
Розвиток електромережі продовжується і далі. “Електрична” історія Житомирщини налічує понад сто років, Перші лампи розжарювання та прилади зв’язку на електриці з’явилися у 1870-тих, що показує – електрифікація Житомирщини не відставала від всього світу.
