Освітлення вулиць населеного пункту пов’язують із розвитком і добробутом. Вуличні ліхтарі зменшують кількість нещасних випадків пішоходам і транспорту. Також вважалося, що освітлення вулиць, не лише приносить очевидні блага комфорту, а й обмежує діяльність криміналітету, який боятиметься потрапляти на очі свідкам. Далі на zhytomyr-future.
Як все починалося?
У ІІ половині ХІХ століття у місті почали встановлювати вуличні ліхтарі, які давали світло, пожираючи свічки, жир, олію, спирт, продукти перегонки нафти, газолін чи світильний газ.
1887 року житомирянином Вержбицьким було зафіксовано трохи більше пів тисячі ліхтарів на весь Житомир. Хоча з 1861 року кількість ліхтарів збільшилося удвічі, цього досі не вистачало для нічного функціонування міста в сучасному розумінні. Згідно зі спеціальним розкладом нічне освітлення міста відбувалося протягом 9 місяців (244 ночі). Графік складався з урахуванням сходу і заходу Сонця, фаз Місяця.
На початку 1890-тих років міська дума створила спеціальну комісію з модернізації інфраструктури Житомира — вони мали вирішити питання створення водогону, електричного освітлення та залізниці. Вирішення питання електроосвітлення йшло в одній упряжі з трамвайним транспортом.
Житомир, оперезаний електросвітлом
До кінця ХІХ століття Житомир, як і переважна більшість міст на планеті та в Російській імперії, не мали електричного освітлення. 16 жовтня 1896 року міський театр Житомира отримав електричне освітлення від трьох сотень лампочок. Це стало можливим через співпрацю з київською фірмою “Ольшевич і Керн”, а живлення ліхтарів забезпечила пересувна електростанція. Згодом електросвітло поселилося у кількох установах, магазинах і квартирах, чиї власники мали можливість отримати тоді ще дорогу послугу.
1897 року інженер Лихачов пропонує розвивати проєкти електричних ліхтарів та трамваю одночасно. В березні 1898 року представник Товариства міських і під’їзних шляхів Росії інженер-підприємець Поляков пропонує план побудови інфраструкти — електрична станція, трамвайні шляхи і система електроліхтарів. Угода, підписана Товариством і міською думою, мала обсяг 27 параграфів, була надрукована і скріплена печатками. Відповідно до угоди Товариство мало “за свій кошт і на свій ризик” реалізувати цей проєкт, попередньо внісши заставу 5 тис. крб. Відповідно до договору протягом 25 років будівельна компанія отримувала прибуток від побудованого, а потім мала безкоштовно передати електросистему у власність міста у бездоганному стані. До того ж, сторони узгодили систему штрафів.
У жовтні 1998 року запустили електричне освітлення вулиць Житомира, електростанцію освятили, а губернатор особисто увімкнув струм, який біг по трамвайній лінії.
На 1910 рік у Житомирі працювало 160 електроліхтарів, але разом з ними працювало 15 гасових ліхтарів. Однак цього досі було недостатньо. Київ був найкраще освітленим з підросійських міст на території сучасної України, поступався в Росії лише Санкт-Петербургу та Москві, а Житомир мав дуже поганий показник щільності ліхтарів. Якщо в Києві це був 1 ліхтар на 16 сажнів, то в Житомирі це був той же 1 ліхтар на 412 сажнів. На всі міста (загалом — 18, з освітленням — 17) Волинської губернії 1910 року припадало всього 187 електроліхтарів та майже 2 тис. ліхтарів іншого живлення, тож електрофікація міського освітлення проходила досить мляво. Для порівняння — тоді ж Київська губернія мала понад 7,5 тис. ліхтарів (електричних — 817), а Херсонська — майже 9,5 тис. (з них 574 електричних).
На початку ХІХ століття електричне освітлення було символом добробуту та руху вперед. Як ми побачили на прикладі нашого міста, цей процес був дорогим і складним.
