П’ятниця, 1 Липня, 2022

ТОП парків і скверів у Житомирі

Житомир недарма вважається зеленим містом, адже тут зосереджено багато місць для відпочинку на природі: це і парки, і сквери, й інші рекреаційні об’єкти на будь-який, навіть вибагливий смак. Про найулюбленіші містянами парки та сквери для відпочинку та історію їхнього створення розповість Житомир Майбутнього.

Шодуарівський парк

Шодуарівський парк, який простягнувся на вулиці Старий Бульвар, вважається ледь не найулюбленішим місцем для прогулянок більшості житомирян та гостей міста. Розповімо більш детально про історію цієї локації.

Так, час створення парку припадає на початок XX століття. Розташований він на березі річки Тетерів, на крутому схилі, а його загальна площа – 36 гектарів. Про це знають далеко не усі житомиряни, проте засновано парк було бароном Іваном Максиміліановичом де Шодуаром, який займався меценатством, зокрема, значні кошти спрямовував і на розвиток та розбудову Житомира. 1964 року парк було удостоєно статусу пам’ятки садово-паркового мистецтва. Офіційна назва території – парк імені Юрія Гагаріна, втім, справедливості заради варто зазначити, що космонавт не має жодного стосунку до створення парку. 

Старовинний опис парку, облаштованого бароном де Шодуаром, зберігається у 163 фонді Державного архіву Житомирської області. Парк побудовано у стилі бароко, на його території розташовані екзотичні рослини родом із різних країн, зокрема, з Індії, Північної Америки, Азії, зокрема, дерево гінкго, листя якого має безліч цілющих властивостей та названий “деревом кохання” через його подібні до серця листочки.

У ході воєн та революцій автентичний вигляд Шодуарівського парку було втрачено, втім, певні його елементи все ж нагадують про минуле: це і оглядові майданчики, і арка на вході до парку, і сходи, які скеровують до річки Тетерів, і бронзова скульптура богині Артеміди, яка має сліди від куль. У 1999 році у парку було знайдено провалля, яке виявилося підвальними поверхами маєтку де Шодуара, які було порівняно із землею у 1943 році радянськими військами.

На території парку розташовувалися палац самого мецената де Шодуара

На території парку розташовувалися палац самого мецената де Шодуара, скульптури та рідкісні зелені насадження. За часів радянської влади палац було зруйновано, що стосується скульптур, то залишитися вцілілою пощастило лише Артеміді. У радянські часи постраждали і сходи, які ведуть до річки Тетерів, втім, їх все ж вдалося реставрувати. Палац де Шодуара було зруйновано під час Другої світової війни, а разом з ним знищено і велику бібліотеку з цінними книгами, колекцію старовинних монет та картинну галерею. 

У 1950-х роках 20 століття біля центрального входу до парку було збудовано спроєктовану головним архітектором Житомира Семеном Енгельманом колонаду, поруч із якою розташовано каскадний фонтан.  

За колонадою розпочинається Шодуарівський парк, багатий зеленими насадженнями, скульптурами, різними локаціями для відпочинку та пішохідними маршрутами. Окрім цього, на території парку розташовано дитячий майданчик, атракціони та сцена для проведення різних урочистих заходів. На схилі знаходиться альтанка, яку люблять відвідувати житомиряни, оскільки з неї відкриваються незабутньо мальовничі краєвиди. 

Розповідаючи про Шодуарівський парк, буде злочином не згадати про пішохідний підвісний міст, який знаходиться на його території. Цей міст протяжністю орієнтовно 300 метрів та висотою понад 40 метрів було збудовано на початку 1980-х років. Варто зауважити, що висота житомирського мосту у Шодуарівському парку майже вдвічі перевищує середню висоту столичних мостів через річку Дніпро, адже, до прикладу, підвісний та пішохідний Парковий міст 26 метрів у висоту. Підвісний міст у житомирському парку, який сполучає береги Тетерева, по праву можна вважати окрасою міста, адже з нього можна споглядати краєвиди, які перехоплюють подих. 

У контексті розповіді про Шодуарівський парк, варто зупинитися і на постаті самого барона де Шодуара та його родини. Так, радянська влада не визнавала та замовчувала причетність “буржуазної постаті” до історії розвитку Житомира. Тіло ж останнього з династії Шодуарів було просто викинуто з родинної гробниці солдатами Червоної армії, натомість на його місце у 1919 році було покладено тіло солдата Василя Боженка, якому присвячено пам’ятну стелу в Житомирі. 

Втім, постать барона Івана Максимільяновича де Шодуара – вагома фігура в історії Житомира. Так, цей поміщик Волинської губернії, хімік та художник активно розбудовував місто. Його родинне помістя розташовувалося у селі Івниця (Андрушівський район Житомирської області. У 1903 році на кошти де Шодуара було побудовано будинок на чотири поверхи, у якому розташовано обласний краєзнавчий музей. 

Сквер на Замковій горі

Про цей затишний сквер на Замковій горі, певно, знає кожен житомирянин, адже саме тут можна відпочити після робочого дня або на вихідних. Проте окрім свого рекреаційного призначення, Замкова гора є історично-археологічною пам’яткою. У його центрі розташувався пам’ятник із каменю, присвячений воїну Житомиру, який є засновником міста та служив у дружині Аскольда та Діра, князів київських.

Ця територія має таку назву не випадково, адже, згідно легенди, саме тут засновник Житомира побудував городище. Так, коли варяги князя Олега убили Аскольда та Діра, у дружині яких він служив, він зі столиці переїхав на захід та облаштувався на березі річки Кам’янка. А оскільки на місто постійно здійснювалися ворожі набіги та тривали війни, на горі було побудовано спочатку дерев’яний, а потім вже кам’яний замок.

Заїхати до Житомира часів Середньовіччя можна було завдяки двом підвісним мостам, які простягалися крізь міські вали та були розташовані перед брамами міста, а саме перед головною брамою в районі Будинку правосуддя на Соборному майдані та Рибною брамою, яка розташовувалася навпроти початку вулиці Мала Бердичівська.

Що ж стосується збудованого Житомиром замку, перша згадка про нього виринає у 1392 році. У часи татаро-монгольських набігів у замку сконцентровувалися сили захисту, оскільки він був повністю забезпечений необхідною зброєю та міг вмістити до 5000 людей. Втім, унаслідок воєн фортецю було пошкоджено настільки, що вона не могла виконувати оборонні функції. Залишки замку було остаточно знищено внаслідок пожежі у 1802 році, а залишкам споруд вдалося протриматися до 1852 року. 1860 року міська рада передала територію у приватні руки.

Втім, про існування замку нагадують ледь помітні вали та розташовані на глибині 5-8 метрів підземні ходи. 

На Замковій горі розташовано кілька пам’яток

Окольний град, поселення XII—XIII ст., XIII—XV ст., XVI—XVIII ст.

Магістрат, яке є приміщенням Житомирського обласного краєзнавчого музею та пам’яткою архітектури національного значення,

Збудована у 1900 році Хрестовоздвиженська церква, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Побудована у ІІ пол. XVIII ст. Римо-католицька семінарія, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Споруджений протягом 1737—1751 років Кафедральний костел Святої Софії та дзвіниця, які є пам’ятками архітектури національного значення.

Вікаріат, приміщення Житомирського обласного краєзнавчого музею, яке є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Смоківський парк

Цей розташований неподалік Київського шосе парк приваблює своєю зеленою оазою як житомирян, так і гостей міста. Так, цю територію можна обрати як для піших прогулянок, так і для занять спортом. Приємна тиша та позбавлені міського гамору алеї приваблюють і тих, хто полюбляє фотосесії на природі. Попри те, що парк розташований у межах міста, лави, атракціони та інші атрибути міського рекреаційного об’єкту там відсутні, втім, це місце часто обирають для пікніка та відпочинку. На території Смоківського парку розташовуються листяні дерева, подекуди можна зустріти й густі чагарники, що наштовхує на думку, що все ж він перебуває у наближеному до природного вигляді. 

Сквер на розі вулиць Лятошинського та Небесної Сотні

Цей сквер, який є одним із улюблених місць відпочинку житомирян та який розташовується у центрі міста, було реконструйовано та офіційно відкрито шаховим турніром у 2019 році. Так, містяни приходять сюди для відпочинку з дітьми, адже  на його території побудовано спортмайданчик з гумовим покриттям, а дорослі можуть відпочити на лавах. Доріжки скверу викладені плиткою, а на його території висаджено багаторічні рослини, розташовано велопарковку та “дерево” з сонячними панелями. 

“Космічний сквер”

Цей сквер розташовано поруч із фонтаном “Космонавт” у житомирському мікрорайоні Польова. Реконструкцію скверу розпочали у 2019 році, згідно з проєктом, він продовжує “космічну” тему. Майданчики для відпочинку містян уособлюють 7 планет Сонячної системи, у центрі скверу розташований фонтан «Космонавт», який є символом Сонця. Цей сквер є улюбленим місцем відпочинку мешканців мікрорайону. 

Житомирський гідропарк

Це одне із найбільш улюблених місць активного відпочинку житомирян розташоване неподалік річки Тетерів. Гідропарк знаходиться у лісопарковій приміській зоні Житомира, а саме між Чуднівським шосе і водосховищем в районі Корбутівки. Житомирський гідропарк може похизуватися 110 гектарами, відведеними під рекреаційну зону, з яких облаштовано для відпочинку 65 гектарів.

У житомирському гідропарку переважають хвойні породи дерев, проте ліс все ж мішаний. Територія поділяється на зони за функціоналом, зокрема, на зону для занять спортом, пляжну, для спокійного відпочинку, для дитячого дозвілля та для прогулянок лісопарком. 

Якщо почати рухатися від головного входу до гідропарку, можна побачити дві дороги, які ведуть у різні сторони та пов’язані із різними зонами відпочинку: одна із них із асфальтовим покриттям, інша викладена плитами із бетону. У зоні, пристосованій до тихого відпочинку, розташовано ряд паралельних алей, які простягаються на межі водних ресурсів.

Вздовж річки Тетерів розташовано два пляжі, один із яких – дорослий, а інший призначений для дитячої аудиторії. Територія пляжів може умістити одночасно не менше 6000 людей та облаштована кабінками для переодягання та станцією рятувальників.

1983 року у житомирському гідропарку встановили скульптури за мотивами українських народних казок, зокрема, одна із них – скульптура “Коник-стрибунець” авторства Табачника. 

Рекреаційна лісова стежка

Ця рекреаційна  стежка загальною протяжністю два кілометри 10 метрів облаштована лісівниками неподалік Житомира у лісовому масиві. На цій території розташовано 12 зупинок із лавками для відпочинку, міні-бібліотекою та розсадником дерев. 

Під час прогулянки рекреаційною стежкою можна не лише насолодитися чудовою природою, а й поглибити свої знання стосовно дикої природи, адже на інформаційних стендах розміщено цікаві факти про лісових тварин, а також більш детально дізнатися про роботу лісівників та людей, які працюють у цій галузі. Також, на одній із локацій стежки розміщено скляний вулик, у якому проживає бджолина родина, за життям якої можна спостерігати, разом з тим бджоли не звертають уваги на відвідувачів.

На ще одній локації рекреаційної стежки розташовано розсадник молодих дерев, які лісівники вирощуючи, починаючи із насінини. Окрім традиційних для регіону сосен та ялин, на території вирощують і екзотичні, до приклад, павловнію, або як його ще називають, алюмінієве дерево, листки якого досягають 50-60 сантиметрів у діаметрі. Відвідувачі стежки також можуть відчути себе дотичними до цієї справи, наприклад, пересадити якесь дерево та дізнатися, як воно росте. 

Аби потрапити на лісову рекреаційну стежку, потрібно звернути туди за селищем Березина, яке розташоване на 124 кілометрі траси Київ-Чоп. 

Ботанічний сад

Ботанічний сад Житомирського національного агроекологічного університету було облаштовано у 1933 році, біля його витоків стоять студенти та викладачі навчального закладу. 

На території ботанічного саду розташовано близько п’ятисот видів дерев та понад тисячу видів рослин. Також тут зростають магнолії та тюльпани. 

Хоча ботанічний сад закритий для вільного відвідування, аби зберегти рідкісні види рослин,  там влаштовують весільні фотосесії та проводять екскурсії. 

Latest Posts