Побудовану наприкінці 19 століття садибу Модеста Єзерського щовихідних розчищають активісти велоклубу “Дикі сайгаки”. Уже звільнили від хащів фасад будівлі. Працювали бензопилами та сокирами. Наразі перейшли до латання дір в даху. І так щовихідних. Замість відпочинку і розваг, активісти займаються благородною справою. Долають по 23 кілометри в одну сторону і назад – на такій відстані знаходяться Іванківці від Житомира. Більше на сайті zhytomyr-future.com.ua.
Як розпочалась історія рятування замку
В коментарях Укрінформу Олександр Онищенко, організатор клубу велосипедистів, активіст-волонтер зізнався, що йому бракує сил дивитися, як занепадають прегарні об’єкти. Він переконаний, що вони могли б стати цікавинками в регіоні, привабливими місцями для туристів, яскравою позначкою на мапі історії.
Про садибу активіст дізнався з ютуб каналу. Подивився відео і вирішив зі своїми приїхати на оглядини. Побачене шокувало. Крім розвалів і чагарників, оку не було за що зачепитися. Тоді й визріла ідея прибрати тут усе. Хлопці роботи не бояться. Для них головне – бачити красу, дарувати життя об’єктам, що зникають.
Робота почалась у вересні. За цей час активісти повирубували зарослі навколо будинку, прибрали шість із восьми кімнат. Найбільше праці вклали у велику залу. Ймовірно, там була вітальня. Кімната простора, з великими вікнами та каміном. Від колишньої краси залишилося обрамлення на відкосах віконних рам – гіпсова косичка. Під час прибирання знайшли рештки гранітної плитки, що використовувалась для оздоблення та демонтована місцевими жителями.
У будівлі є власник
Дивовижно, будівля 1892 року побудови, не “безхозна”. Як виявилося у неї є власник. Про це повідомили Факти у сюжеті про волонтерів-велосипедистів. Ним виявився колишній директор Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області, що у 2017 році реорганізований шляхом злиття в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, Микола Дегліс. На запитання для чого йому садиба польського поміщика, М. Дегліс відповів достатньо спокійно. Сказав, що планував зробити тут гуртки для сільських дітлахів. Дивно, чому ж замість дітей, у древніх стінах гуляє вітер, а зверху на старовинний паркет падає дощ?
Більше того, садибою Єзерського зацікавилась одна сімейна пара. Вони приїхали оглянути об’єкт, що на платформі “ОЛХ” виставлений на продаж. Фактам розказали, як здивувались, побачивши напівзруйнований стан. Продавець запевняв, що будинок у гарному стані і має земельну ділянку в 13 гектарів: “Сідай і живи”. Хто виставив садибу на продаж не відомо. Відомо одне – вона нікому не потрібна, принаймні, для створення гуртків.
А тим часом велоактивісти продовжують латати дірявий дах, рятуючи унікальну будову в стилі неоренесансу. Після Єзерського, вона належала декільком вланикам. У роки війни слугувала шпиталем. Тут була школа і дитячий табір. Яка її доля тепер, покаже тільки час.
