П’ятниця, 12 Серпня, 2022

Історія залізниці у Житомирі

Відлік історії залізниці у місті Житомир стартує із 28 грудня 1895 (тобто, з 9 січня 1896 року за новим стилем). Так, саме цього року рушив перший потяг, шлях якого пролягав за маршрутом “Житомир-Бердичів” . Детальніше про передумови будівництва та перипетії на шляху до становлення залізниці у Житомирі на zhytomyr.future.

Початок історії житомирської залізниці та передумови будівництва

Процес становлення цього виду перевезень не обійшовся без труднощів та непередбачуваних обставин. Тож варто зауважити, що про перспективи розвитку залізничного транспорту у місті заговорили у березні 1875 року, після того, як у газеті “Київські Вісті” було опубліковано статтю стосовно  потреби побудови залізниці, яка пролягала б за цим маршрутом. Також у публікації йшлося і про можливість розширити залізницю до Мінську та до Турова. 

Втім, обов’язковою умовою було домогтися того, аби залізничний маршрут “Житомир-Бердичів” дублювався зі шляхами збуту продукції з території Полісся. Окрім того, поява залізниці означала б виникнення конкуренції для перевізників, які обслуговували транспортне сполучення між містами Житомир, Бердичів та Київ. Планувалося спорудити вузькоколійну залізницю, тож відповідно нею б курсували у більшій мірі вантажні потяги, і їхнє спрямування полягало у швидкісному перевезенні витворів лісовидобувної та цукроварної промислових галузей. 

За будівництвом залізниці у Житомирі спостерігало «Товариство під’їзних шляхів»

Проте такі дві важливі складові для будівництва залізниці як сам процес спорудження та як її обслуговування виявилися справою доволі ресурсозатратною та вартісною. Тож 1893 року було засновано «Товариство під’їзних шляхів». Основною місією та завданням цієї організації було спостерігати за побудовою залізничного сполучення та пропагувати місцевим мешканцям ідею виникнення у місті залізниці.

Конкуренти всіляко намагалися перешкодити появі залізниці у Житомирі

Будівництво першої залізничної колії не обійшлося без труднощів та перешкод. Основна проблема полягала у опорі конкурентів, які зовсім не бажали миритися із появою в місті залізничного сполучення, адже ця подія негативно відобразилася б на їхньому прибутку. Так, відповідно до публікацій у пресі можна зробити висновки, що конкуренти протестували проти спорудження залізниці підступними методами: завдавали різного роду пошкоджень під час будівництва колій: могли відкрутити якісь деталі або ж навіть розібрати частину колії. Попри диверсії, які переважно коїлися у нічний час, вдалося все ж успішно завершити будівництво залізниці. 

Не менш серйозна перешкода на  шляху до успіху залізничного виду транспорту у Житомирі – це його незатребуваність серед цільової аудиторії, а саме серед пасажирів. До цього руки доклали у першу чергу конкуренти, адже завдяки їхнім диверсіям та псуванню майна на залізниці, серед населення стрімко розповсюдилися байки про те, що це чорти руйнують рейки на залізниці ночами та справляють гуляння під Бердичівським мостом. Тож, враховуючи це, населення гадало, що підсумком подорожі залізницею їх обов’язково чекатиме або госпіталізація, або ж навіть і смерть. У підсумку, місцеві були переконані, що залізниця – це мало не винахід диявола та побоювалися користуватися її послугами, а перших клієнтів вважали відчайдухами та екстрималами. 

Варто зазначити, що все ж потяги не можна було назвати швидкісними, адже вони рухалися із швидкістю, не вищою ніж 19,2 км на годину, тобто, орієнтовно, їхали на швидкості велосипедиста. Втім, цікавим фактом є те, що протягом усього функціонування вузькоколійки, там було зафіксовано лише одну аварію, яка за своїм масштабом була несуттєва. 

Керівництво залізниці вдавалося до різних заходів, аби заохотити до користування цим видом транспорту

Разом з тим, керівництво залізниці різними способами намагалося заохотити потенційних користувачів скористатися послугами ще нового у Житомирі виду транспорту. До прикладу, аби підвищити попит на залізничні перевезення, керівництво йшло на поблажки пасажирам. Однією із них було те, що працівники залізниці протягували мотузку, яка була з’єднана із дзвінком у кабінеті машиніста, через усю територію пасажирського відсіку. Тож у разі, якщо пасажиру потрібно було зійти у невстановленому місці, достатньо було лише смикнути за мотузку, і пасажирський потяг зупинявся за вимогою. 

Цікавою є і концепція організації буфету на залізничному вокзалі. Так, до прикладу, там реалізовували бутерброди з ікрою, і ставалося, що іноді вона трохи сохнула і ставала непривабливого товарного вигляду. Тож кухар давав команду “освіжи”, і хлопець облизував ці бутерброди. 

Втім, незважаючи на усі недосконалості та перешкоди на шляху до становлення, залізниця у Житомирі все ж запрацювала. По-перше, пасажирам швидко вдалося оцінити переваги цього виду транспорту, у першу чергу, його швидкість. Адже у “диліжансах”, які курсували, шлях від Бердичева до Житомира вдавалося долати за цілих 7 годин, у той час як на залізничному потязі можна було дістатися місця призначення всього за 3 години, тож це можна було назвати дуже комфортним варіантом перевезення. 

Поява залізниці у Житомирі позитивно вплинула на розвиток міста

Також залізниця у Житомирі вплинула на активний розвиток міста. Так, завдяки цьому виду транспорту, Житомир швидко набув квітучого вигляду, і разом із тим виникла пропозиція реалізації вже наступного етапу, а саме будівництва саме широколійної залізниці. 

Від планування перейшли до реалізації, тож перший відрізок залізничної колії, яка пролягала від Бердичева до Житомира, було побудовано у 1913 році. Друга частина залізничної колії від Житомира до Коростеня, була здана у експлуатацію у 1914 році. У той час, коли відбувалося будівництво колії, було споруджено і нове кам’яне приміщення для розташування у ньому вокзалу, яке було знищено пожежею у 1943 року, під час війни.  Це приміщення було відновлене та повторно відбудоване у 1946 році, а у 1971 році його було піддано реконструкції та суттєво розширено його кордони, зокрема, до будівлі було добудовано другий поверх.     

На залізничному вокзалі у Житомирі “зачекінилося” багато видатних людей. У першу чергу, варто згадати про голову Центральної Ради Української Народної Ради Михайла Грушевського. Так, протягом двох діб восени 1918 року на залізничному вокзалі у Житомирі перебував штабний вагон Центральної Ради, тобто, можна сказати, що таким чином Житомиру було надано статус незалежного міста. 

Також у 1920 році на пероні житомирського залізничного вокзалу розташувався потяг Льва Троцького, який приїхав до Житомира у родинних справах, адже навідувався до своєї двоюрідної сестри. 

Житомирська залізнична станція було відкрито 1896 року. Втім, Житомирська залізниця протягом тривалого часу лишалася в тіні та була периферійною станцією. Втім, 1912 року імператором Миколою II було сформовано та видано указ стосовно спорудження широколійної залізничної станції  сполученням Коростень-Житомир-Бердичів. Процес будівництва нової залізниці продовжувався протягом трьох років. 1914 року вузькоколійку було змінено на широку колію.1915 року залізницю було продовжено до Коростеня. 1915 року у Житомирі було побудовано і новий кам’яний вокзал. 

Житомир тривалий час залишався периферійною станцією. У 1912 році імператор Микола II видав указ про будівництво ширококолійної залізниці Коростень — Житомир — Бердичів. На будівництво нової залізниці пішло три роки. У 1914 році вузьку колію замінено широкою, а вже у 1915 році залізницю побудовано до Коростеня. Разом з новою залізничною лінією, у 1915 році в Житомирі споруджено і новий кам’яний вокзал, поряд зі старим дерев’яним, який був побудований ще у 1896 році. Новий вокзал проіснував практично в незмінному вигляді до 1971 року. У будівлі була проведена подальша реконструкція, і зараз в ньому розміщується адміністрація станції Житомир.

Latest Posts

.