П’ятниця, 29 Березня, 2024

 Парк Шодуарівський чи Гагаріна?

В нашому місті дуже важко знайти людину, яка хоч раз би не крокувала Старим Бульваром повз кафе “Райдуга” чи не спускалася на берег річки Тетерів довгими, майже Одеськими, сходами до набережної. Або ж немає людини, яка не бачила славнозвісний літак ТУ-104 і не піднімалася вже трухлявим трапом до ілюмінаторів повітряного судна. Та й, напевне, всі житомиряни з закритими очима можуть уявити каскадний фонтан, який манить дітлахів влітку пройтись по його гранітним плитам. Або ж випускників ввечері  після останнього дзвоника освіжитися після ейфорії переходу до дорослого життя. А, можливо, хтось 5 років провів у парку,  навчаючись в стінах Поліського Національного Університету. Центральний парк нашого міста є його візитною карткою. Сучасне покоління знає це місце, як парк імені Гагаріна. Проте з недавніх часів його стали називати парк Барона де Шодуара. Хто він, цей де Шодуар? Як казав Юрій Олексійович: «Поїхали». Далі на zhytomyr-future.

Навіть не дивлячись на кроки декомунізації, після зміни назви парку, вочевидь, більшість продовжує називати його парк Гагаріна.

Хто такий Юрій Олексійович, напевно, не потрібно пояснювати, але для дітей 21 століття, все ж таки ми приділимо цій, безсумнівно, величній особі трошки часу.

Юрій Олексійович Гагарін

Перша людина в історії людства, яка вийшла у відкритий космос. Насправді не вийшла. Пішки це було б нелегко. Думаємо, десь в стратосфері у Юрія Олексійовича почались би проблеми. Долетів у відкритий космос.  Вояж у невідоме вдався великому льотчику завдяки ракеті носію «Восток» і кораблю «Восток 1». Ракета була запущена із найбільшого космодрому СРСР “Байконур”, що в Казахстані. 

Жодного відношення до заснування парку Юрій Гагарін не мав, та й навряд чи йому довелося побувати в наших краях. Навіть самі історики та краєзнавці не знають конкретної відповіді на питання чому це місце відпочинку житомирян було назване на його честь.

А ось його візаві, Барон де Шодуар, відношення до заснування цієї місцини мав. І не просто мав, він його і створив. Але про все по черзі.

Барон де Шодуар Іван Максиміліанович.

Народився 1859 року в селищі Івниця Житомирської області. Художник, меценат, колекціонер і, як зараз кажуть, волонтер, та ще багато різних епітетів можна підібрати до цієї персони. За власні кошти побудував церкву, підтримував фінансово різноманітні наукові, спортивні і культурні заклади. В 1892 році Іван Максиміліанович виклав на той час кругленьку суму, 25000 карбованців, для будівництва дитячого будинку. Перша в Житомирі метеостанція з’явилася саме завдяки нашому герою. Одним словом. Барон де Шодуар, не шкодував фінансів, здоров’я, сил і натхнення на добро.

Інколи так буває, що життя дарує сюрпризи, веселі і не дуже. У відносно молодому віці 44 років Івана розбиває параліч і віднімає нижню частину тулуба.   

В 1903 році після сумнозвісних подій барон збирає все, що нажив, і їде жити до Житомира в двоповерховий будинок на Старому Бульварі і забирає все зі свого маєтку в селищі Івниці. Це і родинна бібліотека, яка складалася з 30 000 книг, нумізматична колекція діда та картинна галерея, про яку поговоримо згодом. 

Через два роки починається будівництво триповерхового палацу із флігелем на березі  Тетерева. Тут висаджуються дерева, привезені з різних куточків світу. Не без сприяння Шодуара, були побудовані 184 сходинки до річки, які збереглися до наших днів. Збереглася одна з багатьох статуй, які були привезені Бароном, а саме, копія Діани Версальської.

Державний історичний музей свого часу в 1908 році, отримав чималеньку колекцію старовинних книжок від нашого земляка. А колекцію, яку барон успадкував від свого діда, дружина Люсі передала в місто Лондон до Британського музею.

В часи першої світової війни дуже активно допомагав на всіх фронтах, де міг, не дивлячись на свою хворобу. Утримував військовий госпіталь. Відзначимо, що на місці госпіталю, наразі успішно працює горілчаний завод.  

Величезні статки, і, певне, образ життя де Шодуара скоріш за все були комусь не до вподоби. І його починають переслідувати. В 1918 році будинок на Старому Бульварі вперше обшукали. Добре, що більшість колекцій картин, книжок і всього іншого вдалося завчасно заховати у працівників будинку. Того ж року Івана переводять до лікарні Червоного Хреста за станом здоров’я.  5 травня 1919 року барона де Шодуара не стало через параліч серця.

Впевнені, що, відпочиваючи в нашому парку, багато хто бачив шикарний будинок білого кольору на схилі. Серед житомирян гуляє думка, що тут знаходиться VIP санаторій чи то ж будинок високопосадовця та багато інших думок. Але всі сходяться в одному – ця місцина виглядає захоплююче.  І це дійсно так.

Трошки часу хотілося б приділити картинній галереї барона де Шодуара. Його колекції можуть позаздрити і зараз багато музеїв світу. Її він купував не сам. До нього картинну галерею поповнювали дідусь, батько і всі предки. Певне, в тому то і була її цінність. Картини купувалися в Європі, і їх авторами були не прості художники. Родина де Шодуара намагалася придбати витвори, які були цінними у образотворчому плані. Найцікавіше. Авторами тих картин були люди з величними іменами, а саме Мікеланджело (не той, що черепашка-ніндзя), Рембрандт і багато інших художників відомих у світі.

Як ми бачимо, барон де Шодуар Іван Максиміліанович зробив для нашого парку і міста більше ніж Юрій Олексійович Гагарін. Впевнені, що за життя де Шодуар зробив ще більше доброго, просто не все лягло на папір. Життєвий доробок барона безумовно вражає. І навіть з плином часу для величезного відсотка сучасників є недосяжним. З величезною впевненістю можна констатувати, що наш парк заслужив носити ім’я барона де Шодуара.

Пройдуть століття, а можливо і тисячі років, і одне з головних місць Житомира назвуть в честь іншої людини. І хочеться, щоб ця людина була видатною для нашого краю і держави.

І саме тоді можна буде сказати, що ми перегорнули сторінку історії. А поки що, пишемо історію разом.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.