Понеділок, 20 Вересня, 2021

Святі місця: монастирі Житомирщини

Часи змінюються, а люди як і раніше приходять до монастиря. Яка їх мотивація? Це внутрішній потяг до віри, прагнення, в декого покликання. Хтось випадково приходить, наприклад, через складне, нерозділене кохання, хтось же шукає відповідей, сил витримати складні життєві обставини. Яка б не була мотивація людини, саме в монастирі вона знаходить спокій. Підбіркою святих місць Житомирщини поділиться Житомир Майбутнього.

Свято-Анастасіївський ставропігійний жіночий монастир

Його двері відкрито для всіх віруючих в 1999 році. Монастир розташований за адресою вулиця Соснова 13А, на околиці міста в особливому місці. Його двері відкриті з 6 ранку до 22 години. Перебуває монастир у віданні Житомирської єпархії, заснований на честь святої Анастасії Римської.

Раніше (за історичними згадками), на місці монастиря спочатку була графська садиба, протитуберкульозний санаторій. Сестри монастиря постійно відчувають присутність покровительки Житомира – Святої Анастасії. В 2011 році монастир набув статусу ставропігійного. Його територія досягає двох гектарів.

Житомиряни полюбляють приходити сюди на службу, вінчатися, хрестити діток. Територія заворожує, зі всюди відчувається благодать.

Костел святого Архангела Михаїла та святого Домініка

Це унікальна римо-католицька споруда, котра знаходиться в смт. Любар, Житомирської області. Пам’ятка архітектури місцевого значення функціонує, особливо містяни полюбляють копію чудотворної ікони Розіп’ятого Ісуса Любарського. Після закриття костелу (в 1934 році), оригінал зник.

Будівництво сучасного костелу (за кошти Любомирських) розпочали в 1752 році. Велика кількість елементів багатого внутрішнього інтер’єру костелу не збереглися. В стінах «святого місця» функціонувала домініканська орденська школа,  котра сприяла інтелектуальному та освітньому розвитку містян. В монастирі функціонувала також бібліотека – найбільша з інших домініканських на Волині, адже її фонд поповнювали 1438 томів.

В 1918 році келії монастиря були зруйновані, зі встановленням радянської влади в Любарі костел занепав. За два роки його спустошили, а вже в 1934 році зачинили. Наприкінці 1980-х років католицька громада Любара почала відновлювати служби, проводити ремонтні роботи вцілілої частини. В 1989 році костел освятили на честь Архангела Михаїла та святого Домініка.

Завітавши в це місце Житомирської області, відкриється незвичний, заворожуючий краєвид. Це дійсно місце сили, приклад того, як зруйнована та закрита келія монастиря може відновитися завдяки вірі та прагненню прихожан.

Свято-Духівський чоловічий монастир

Його історія створення є цікавою. Адже серед лісів Коростишівського району на Житомирщині владика Житомирський і Овруцький Ізяслав потрапив в аварію. Його врятував великий камінь. Цей випадок став вирішальним, отець вирішив створити обитель серед лісу – Свято-Духівський чоловічий монастир.

Він розташовується неподалік селища Новогородське. Щоб дістатися до нього, варто буде подолати шлях з затоплених гранітних, щебеневих кар’єрів та приїхати до густого соснового лісу. Біля берега великого озера височіє храм.

Кожного дня на службу приходять миряни, несуть в дарунок ченцям муку, крупи. Монастир займає три гектари лісу, його створили у 2000 році. Це культовий заклад Православної церкви України (раніше – УПЦ Київського патріархату).

Преображенський Тригірський чоловічий монастир

На скелястому березі річки Тетерів, в с. Тригір’я Житомирського району, Житомирської області височіє Свято-Преображенський Тригірський чоловічий монастир УПЦ (Московського патріархату).

Важко точно вказати рік заснування обителі, відома версія, що це 1613 рік. Заснували монастир поміщики Троянівського маєтку Миколай та Федір Олександровичі Вороничі, православної віри. По іншим історичним даним, історія функціонування монастиря розпочалася ще в 1575 році. Його історія досить насичена, але лише в 1990 році корпус приміщення повернули церкві, а вже в 1993 році парафію перетворили на монастир.

Настоятелем монастиря є архієпископ Житомирський та Новоград-Волинський.

Монастир Кармелітів Босих

Це католицький монастир, котрий знаходиться в місті Бердичеві Житомирської області. Він є пам’яткою архітектури. Римо-католики України вважають це місце головним відпустовим. Будівля заворожує своєю величністю, санктуарій Бердичівської Богородиці включає стіни фортеці з вежами. Доповнює картину прибрамний корпус та костел.

Засновником монастиря є Януш Тишкевич, будівництво розпочали 2 березня 1634 року. За 8 років вдалося побудувати римо-католицьку церкву в стилі бароко. Його історія насичена, адже діяльність монастиря скасовували, його стіни переживали пожежу (під час якої згоріла чудотворна ікона). Але після всього цього наступив час відродження, свідком котрого може стати кожний. Уже в 1992 році будівлю костелу передали католицькій громаді (в оренду), розпочалася відбудова за власний кошт. Через п’ять років почалася реставрація:

  • корпусу келій;
  • вежі;
  • нижнього храму костелу;
  • будинку настоятеля;
  • східної вежі;
  • фасаду верхнього костелу.

Містяни, як і гості Житомирщини полюбляють навідуватися в це «святе місце».

Жіночий монастир Афонської ікони в ур. Кипяче

Історія заснування монастиря досить цікава. Три сестри милосердя відвідували святі місця. По дорозі до них звернулася ігуменя Олена, монахиня. Вона привела сестер милосердя до місця, де її та інших селян вбили німці (1941 рік). Монахиня Олена попросила встановити хрест на місці розстрілу.

Саме там побудували жіночий монастир Афонської ікони і урочищі Кипяче. Відомо, що це повноцінна обитель.

В монастирі відкриваються великі можливості для тих, хто вірить, залишаючи егоїзм за дверима. Монахи розповідають, що свій потенціал якраз розкривають тут, працюючи на суспільне благо. Вони не тікають таким чином від світу, чи труднощів, а допомагають всім тим, хто приходить за допомогою. Вони не осуджують, а приймають, двері монастирів та церкви відкриті для всіх.

Latest Posts